fbpx
Життєві історії
В суботу я зателефонувала синові, попросила, щоб він приїхав. Я вже місяць його не бачила, роботи багато назбиралося. Він пообіцяв, що заїде ближче до обіду, але своєї обіцянки не дотримав. Виявляється, його дружині не подобається те, що син їздить до мене, от вона його і не пустила

Син завжди був предметом моєї гордості: і красивий, і розумний, і слухняний. Закінчив університет, знайшов хорошу роботу, а потім син одружився. Спочатку вони жили зі мною, я вдова вже кілька років, сама живу в двокімнатній квартирі, а трохи пізніше молоді придбали собі власну квартиру і з’їхали від мене. Почали обживатися на новому місці, я допомагала чим могла, але намагалася не втручатися в їхнє особисте життя.

Я вже на пенсії, ще добре себе почуваю, але часом є така робота, чоловіча, з якою я сама не можу справитися, тому прошу сина мені допомогти. Тільки от не подобається невістці, що я постійно до сина звертаюся з проханням про допомогу. Але ж я не матеріальної допомоги від них хочу. Я ж в справах.

Наприклад, нещодавно я ремонт затіяла, треба було сходити в разом в магазин, щоб привезти вибрані мною шпалери. Розетку, що іскрить, подивитися. Шафу пересунути. Полку повісити. І так далі. Тобто там, де сама впоратися не можу.

В суботу я зателефонувала синові, попросила, щоб він приїхав. Я вже місяць його не бачила, роботи багато назбиралося. Він пообіцяв, що заїде ближче до обіду, але своєї обіцянки не дотримав. Виявляється, його дружині не подобається те, що син їздить до мене, от вона його і не пустила.

Якщо спочатку невістка мовчала, то з часом (після народження первістка) посмілішала, і почала мені своє обурення по телефону висловлювати.

Подзвонить, і давай мене вичитувати – йому, мовляв, ніколи, перестаньте надзвонювати, викликайте майстра, що, безкоштовну робочу силу знайшли? Так, так, саме цю фразу вона одного разу вжила.

Я після таких слів всю ніч заснути не могла, і досі ніяк не можу заспокоїтися. Зайвих грошей у мене немає, на шиї у дітей я не сиджу, зрідка і їм підкидає по чуть-чуть. Але на майстрів витрачатися не готова. І сторонніх людей додому кликати не хочу.

Невже я мало добра синові зробила, що зараз не заслуговую на його підтримку? Що йому, дуже важко раз-два на місяць приїхати допомогти? Живемо ж в одному місті. Зате хоч зайвий раз побачимось. Люблю ж я його.

Синові я нічого не говорила про розмову з невісткою. Не хочу, щоб через мене у них були якісь непорозуміння. Хоча мені здається, що якби я до сина довела зміст розмов з невісткою, то він дружину б спинив. Одним словом, я не знаю, як правильно вчинити в цій ситуації.

Фото ілюстративне – ferra.

You cannot copy content of this page