Я живу в невеликій двокімнатній квартирі, тому намагаюся періодично викидати непотрібні речі, щоб було більше місця. В суботу я вирішила вкотре перебрати речі в будинку – викинути непотрібне, або віддати, якщо в хорошому стані. І тут до мене прийшла несподівано моя знайома Лариса в гості.
Я запропонувала їй каву, вона сіла з чашкою кави на диванчик, я спокійно свої речі перебираю. Якісь кладу на поличку, а якісь у всім знайому велику картату сумку. Лариса запитала – куди я збираюся подіти сумку з речами. Я відповіла, що речі, які я відправила в сміттєвий пакет, я викину, ті, що в сумці – комусь віддам, а на полицю ті, що ще мені потрібні.
І тут Лариса мені каже, мовляв, нічого не викидай – може ще стане в нагоді. Я пояснюю, що я схудла, деякі речі мені великі. Мені простіше купити іншу річ за розміром, ніж в старих копатися. Та й речі то ці я рідко носила. Так що вони як нові. Може комусь і в нагоді. А у мене просто займають місце.
– Не викидай, – наполягає Лариса.
Питаю – чому?
– Мене так виховували. Нічого не можна викидати.
– Але тебе виховувала бабуся, – кажу їй. – Я пам’ятаю досі, як твої родичі намагалися потрапити в квартиру, коли бабусі не стало. Непотріб з її квартири вигрібали кілька днів. А все тому, що твоя бабуся нічого не викидала, бо все може стати в нагоді. Але бабуся була літня людина. А ти не доводь свою квартиру до такого ж стану, як твоя бабуся.
– У мене квартира чиста!
– Не сперечаюсь. А балкон?
– Просторий!
– Але на нього не вийти. Старі сковорідки, пакети з речами, шматки шпалер, що після ремонту залишилися. Хіба не так?
Лариса задумалася, ми змінили тему розмови. А коли вона йшла додому, таки прихопила від мене пакет з речами, який я збиралася викидати.
Але через два дні Лариса мені зателефонувала і запросила до себе в гості. Я поїхала до неї додому на її прохання – допомогти розібрати балкон. А вчора ввечері ми разом в її шафі перебирали речі – вона теж нарешті вирішила позбутися непотрібного.
А ті, речі у яких вона навіть бирки не прибрали з ціною – продати. Так само вона перебрала посуд, техніку, кухонне приладдя та інші дрібниці.
Як вона мені потім сказала, вона ніяк не могла наважитися викинути з дому весь непотріб. І якби не я, вона так би це і не зробила. А я завжди легко прощаюся з старими і непотрібними речами, бо знаю, що для того, щоб в моє життя прийшло щось нове, треба звільнити для нього місце.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
