fbpx

В суботу я приїхала до тата в село без попередження, і застала дуже неоднозначну картину – на нашому подвір’ї поралася якась незнайома жінка. Вона крутилася біля маминих троянд, а коли мене побачила, то неабияк знітилася. Батько вибіг із хати і поспішив пояснити ситуацію, але мені здається, що все не так просто, як він каже

В суботу я приїхала до тата в село без попередження, і застала дуже неоднозначну картину – на нашому подвір’ї поралася якась незнайома жінка. Вона крутилася біля маминих троянд, а коли мене побачила, то неабияк знітилася.

Батько вибіг із хати і поспішив пояснити ситуацію.

– Донечко, знайомся, це пані Галина, вона люб’язно погодилася навести лад з нашими квітами, – протараторив переляканий батько.

А потім на якусь мить запанувала тиша. Я дивилася на них, а вони на мене, і здається я почала розуміти – у мого батька з’явилася інша жінка! Інакше як пояснити ідеальну чистоту в нього вдома, вічно повний холодильник і гарячу їжу на плиті.

Відколи мама поїхала в Канаду, батько залишився сам, бо я вийшла заміж і живу з чоловіком окремо. А до тата свого приїжджаю, щоб допомогти прибрати чи зварити.

Але останнім часом я стала помічати, що батько і сам чудово справляється, тому стала приїжджати рідше. До того ж, я дитину чекаю, вже на 6-му місяці, то ж їхати в село мені стає дедалі важче. Тому я раділа, що тато призвичаївся жити без мами, а тут таке.

Мама в Канаду подалася всього 2 роки тому, а до того вона постійно в Польщу на заробітки їхала. Збудувала шикарний будинок, все обставила за останньою модою. А найбільше мама пишалася своїми трояндами, вони у неї і справді чудові – різні сорти, різні кольори, а запах такий, що словами не передати.

Моя тітка, мамина рідна сестра, дуже хотіла поїхати до своєї доньки в Канаду, але сама не наважувалася пуститися в таку далеку дорогу, тому постійно і підговорювала мою маму, щоб вона з нею їхала.

– Катерино, ти в Канаді заробиш собі за рік-два стільки, що до пенсії вистачить, і не треба буде в Польщу їхати, – переконувала вона маму. І мама на це повелася, сказала, що поїде максимум на три роки, щось собі заробить, а потім вже буде щасливо жити з батьком у своїй хаті.

Мене просила дивитися за татом, за домом і за трояндами, що я успішно і робила. Та я таки щось не вгледіла, бо ця ситуація в суботу видалася мені дуже неоднозначною.

Галина ще кілька хвилин покрутилася біля кущів троянд і пішла додому. Ми з татом поговорили ще трохи, він був якийсь збентежений, та я не стала ятрити йому душу.

Потім я пішла в місцевий магазин, і зустріла там тітку Валю. Вона з тих цікавих жіночок, які знають в селі всі новини. Вона пильно глянула на мене і каже так співчутливо:

– Ой, Оксанко, поки твоя бідолашна мама гроші у світах заробляє, твій батько тут не один трояндами її займається.

– Що ви маєте на увазі? – питаю

– Нічого, нічого… Не зважай на слова бабусі, – повернулася і пішла, ніби нічого і не казала.

Додому я поверталася в повному сум’ятті, відразу про все розповіла чоловікові, і запитала його поради – що робити? А він мені настирливо рекомендує не втручатися, мовляв, батьки самі розберуться.

– В житті по-різному буває. Може тобі щось прибачилося. Ти зараз мамі наговориш усякого, вона ж далеко, що вона зарадить? Ти станеш щасливішою, якщо твої батьки розійдуться? – каже чоловік.

Я його розумію, з однієї сторони він правий. Але з іншої, мені шкода маму, вона не заслужила такого ставлення, бо практично все, що у нас є, куплено за її гроші. Так, батьковий вклад теж є, але це тільки робота, а фінансову сторону мама всі ці роки тягла на собі.

То що порадите мені робити? Казати мамі, чи мовчати?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page