fbpx
Життєві історії
В суботу я приїхала до батьків копати картоплю. На городі були мама з татом та брат. Мама весь день ледве відро важке носила, а невістка навіть ногою не ступила на город

Я в батьків старша донька, у мене ще є молодший брат Павло.

Коли я вийшла заміж, поїхала до чоловіка жити в місто, а брат молодший залишився жити з батьками в селі. В тата з мамою хата досить велика, світла, простора. Тато сам її колись ще в молоді роки будував. Він у нас дуже добрий господар, тому там місця завжди вистачало всім.

Коли брат одружувався, грошей у нього особливо не було, адже він в селі працює, багато там не заробиш, тому ми з батьками вирішили, що зробимо весілля в дома, так буде дешевше і родину усю зможемо ми запросити.

Я тиждень тоді жила в батьків. Прибирала, поралася по господарству, поки батьки робили свої справи, а потім ще й кухарці та коровайницям їсти допомагала готувати. Я робила все, аби у брата було свято гарне.

Ольга, майбутня наша невістка, щодня майже приходила до нас, вона в сусідньому селі жила, але жодного разу нічого не допомогла, нічого не подала. Просто сиділа собі і все.

Я ще тоді здивувалася, але думаю, можливо людина соромиться, адже в чужому обійсті і сама ще дуже молода.

Загалом зіграли весілля, я наступного дня допомагала наводити лад, а потім ми з чоловіком поїхали додому. Брат з дружиною стали жити в батьків.

Ми з чоловіком та дітьми приїжджали до батьків на свята. І жодного разу я не бачила, щоб Ольга щось допомагала по господарству, навіть на стіл накривала мама сама. Ну невістка тоді чекала дитину, думала я. мало там що – людина береже себе.

Але з роками нічого не міняється. До батьків ми приїхали на початку літа в гості, мама тоді прийшла з городу, я теж весь день допомагала їй. Прийшли до хати, стали готувати обід. Невістка навіть на кухню не вийшла, зате перша сіла обідати за стіл.

Я тоді не витримала і кажу:

– Олю, ти не в місті живеш, а в селі. Батькам допомагати потрібно, вони не молоді. Ти цілими днями вдома, не працюєш, на все готове прийшла, і молоко п’єш і м’яско їсиш.

Невістка встала з-за столу, щось ще мені невдоволено сказала і більше з кімнати не вийшла. Так ми з нею посперечалися вперше.

Через місяць знову ми були у батьків, знову Ольга навіть за холодну воду не береться, лише батьки з братом щось роблять. Тато й мама мої працьовиті люди, спокійні та добрі. Я знаю, що вони нічого невістці не скажуть, тому знову сказала їй сама. Щоб Ольга бралася до роботи. І Знову це закінчилося суперечкою.

Перед тим як їхати додому, до мене підійшли мої батьки і тато сказав, що вони живуть спокійно та мирно, а коли приїжджаю я – в них непорозуміння лише суцільні якісь. Просили більше Ользі не дорікати. Я була так здивована цією розмовою.

А в суботу приїхала в село копати картоплю. Невістка з хати навіть не вийшла. Батьки і брат лише з нами на городі були. Мама вже немолода, ледве несе відро повне картоплі, але на городі з ранку до ночі була.

Я вже не знаю, як мені бути. Брат сам обрав собі долю, а мені шкода батьків. Та моя родина й мене слухати не хоче. Їм краще, щоб Ольга нічого не робила, але вони мирно жили. Я їй так нічого й не сказала, а коли повернулася додому, важко стало на душі.

Чи правильно зробила, що змовчала, чи краще привчити ту жінку до роботи таки треба було?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page