Коли мій син привів додому Ніну і сказав, що це – його майбутня дружина, ми з чоловіком дуже засмутилися, адже майбутня невістка нам відразу не сподобалася.
Євген у нас єдиний син, а ми – люди не бідні, тому своїй дитині ми завжди намагалися дати все найкраще.
Мій чоловік колись їздив на заробітки, а потім відкрив власну справу – пилораму.
Живемо ми в селі, маємо великий будинок, тримаємо, як годиться, господарку, садимо город. Ми звикли до роботи, її в селі завжди дуже багато.
Син поїхав вчитися в обласний центр, там собі і наречену знайшов. Ніна народилася і виросла в місті, тому сільське життя їй було незрозумілим.
Характер у невістки теж був не з простих, вона нам ще до весілля сказала, що нічого в селі робити не збирається, бо їй це не подобається.
Жили молоді в місті, син до нас приїжджав, але один, тому що Ніна нас попередила, що їй у нас не подобається, тому на поїздки в село вона не витрачатиме свій час.
Живуть син з невісткою вже 8 років, і за цей час Ніна була у нас вдома 2 рази.
Мені було дуже прикро, адже її ніхто до роботи не заставляв, звичайно, від допомоги ми б не відмовилися, але поки що це не критично, ми з чоловіком самі непогано справляємося.
Найприкріше було на свята, коли в сусідів діти з внуками за столом збираються, а ми з чоловіком самі сидимо, бо Ніна і сама до нас не хоче їхати, і Євгена не пускає.
А в цьому році я вирішила діяти, адже мені вже набридла ця ситуація.
Перед Різдвом в суботу я поїхала в місто на ринок, а потім зателефонувала синові, і кажу, що зайду до них в гості.
Невістка зустріла мене не дуже привітно, але запросила на кухню, зробила чай.
Поки я його пила, я почула, як в кімнаті Ніна вичитує Євгена, чому я у вихідний день до них приїхала, не даю їм нормально відпочити.
В мене тоді ледь не здали нерви, мені дуже захотілося зайти до них в кімнату і сказати невістці все, що назбиралося за 8 років.
Та я вчасно схаменулася, згадала, що не за тим прийшла, і спокійно допила чай.
Коли син з невісткою зайшли на кухню, я подякувала їм і сказала, що дуже чекаю їх у себе на Різдво.
Ніна хотіла щось сказати, але я витягла з сумки подарунок, який я заздалегідь приготувала, і подарувала невістці.
Це була дуже гарна і дорога хустка, я знала, що Ніна давно таку хоче.
Невістка навіть посміхнулася, а я наголосила, що чекаю її в гості в обновці.
Це Різдво ми нарешті відсвяткували всі разом, я накрила гарний стіл, невістку нічого не заставляла робити, але потім вона сама встала з-за столу і стала збирати посуд.
Я намагалася бути максимально м’якою і толерантною, тому що дуже хотілося нарешті налагодити стосунки з невісткою.
І мені вдалося. Тепер син з невісткою приїжджають до мене кожні вихідні.
Ніна сама захотіла в цьому році висадити на клумбі біля хати квіти, запитала, чи можна. І я, звичайно, погодилася.
Я, як і невістка, могла теж проявити характер, і не спілкуватися з нею, але переконана, що нічого доброго з цього б не вийшло.
Згода – будує, а незгода – руйнує, це проста, але дуже важлива істина.
Це була важка дорога до примирення і взаєморозуміння, і я дуже рада, що ми з невісткою змогли нарешті порозумітися.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.