В суботу я поїхала до нас на дачу, і там несподівано я зустріла сестру свого чоловіка і свекруху, які вирішили посмажити шашлик на природі. Але це ще не всі сюрпризи – вони набрали собі дві сумки продуктів, не питаючи у мене дозволу

Відколи ми купили дачу, а це вже 6 років, я постійно сперечаюся з чоловіком, який дозволяє там хазяйнувати своїй мамі і своїй сестрі.

Дачу цю ми купили тому, що у мене давно була мрія мати свою невеличку ділянку за містом – і для відпочинку, і для вирощування домашніх продуктів.

Та ми все відкладали цю покупку, бо не мали достатньої кількості грошей.

А 6 років тому батьки чоловіка отримали у спадок бабусину квартиру, вони її продали, а гроші порівну поділили між сином і донькою.

Сестра чоловіка отриману суму вклала в квартиру, яку взяла в новобудові, а ми свою частку додали до тих грошей, які у нас були, і купили нарешті дачу.

Мої батьки допомогли мені все тут облаштувати, тато мій своїми руками ремонт капітальний в будиночку зробив, так що тепер в ньому можна навіть ночувати.

А мама допомогла мені впорядкувати всі грядки, і тепер у мене на дачі росте все – від картоплі до огірків з помідорами.

Звичайно, що свекрусі і зовиці, які живуть в квартирах, теж інколи хочеться вибратися на природу. Тому вони частенько бувають у нас в гостях. Я не маю нічого проти, адже це найближчі люди мого чоловіка, нехай собі спілкуються. Завжди, коли вони приїжджали до нас, я намагалася ще й гарний стіл накрити, щоб їх пригостити.

Але мій чоловік вважає, що цього мало. Він мені постійно нагадує, що ми маємо бути вдячні його батькам, що вони дали нам ці гроші.

– Вони не лише тобі, вони ще й твоїй сестрі таку ж суму дали, – кажу. – І щось я не бачу, щоб вона сильно парилася на рахунок вдячності.

Одним словом, чоловік мене не почув, він і далі своє каже, тому я вирішила просто залишити в спокої цю тему.

А в суботу я поїхала до нас на дачу, і там несподівано зустріла сестру свого чоловіка і свекруху, які вирішили посмажити шашлик на природі.

Але це ще не всі сюрпризи – вони набрали собі дві сумки продуктів, не питаючи у мене дозволу!

Мене вони теж не чекали, бо я і не збиралася їхати, але зранку глянула, що погода ще гарна, сіла в машину, і поїхала на дачу за картоплею (в цьому році у нас був непоганий урожай).

Те, що я побачила, стало для мене неприємним сюрпризом. Я не розуміла, як вони сюди потрапили? Але здогадувалася, хто міг дати їм ключі.

Чоловік навіть не заперечував, що це він дав мамі ключі від дачі.

– А що тут такого? – знизав плечима чоловік. – Це ж моя мама, вона попросила, і я дав.

Мене просто розпирає від люті. Я вважаю, що мого дозволу таки треба було запитати навіть на те, щоб шашлик на вулиці посмажити, а не те, що щоб продукти мої брати і мене не питати, чи можна.

— Та скільки вони там взяли? – захищає родичок чоловік. – Тобі що, шкода кілька кіло картоплі і пару штучок буряків чи морквин?

Ну як він не розуміє, що справа не в продуктах, вони мають знати межі. Ну хіба я не права?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page