fbpx

В суботу я попросила чоловіка поїхати в супермаркет, купити продуктів. Він не захотів їхати, типу навіщо, можна піти в магазинчик біля будинку, один кілограм взяти і все

Останнім часом у мене лише одне питання – зберігати сім’ю попри все чи розлучатися. У шлюбі я 11 років разом, у нас з чоловіком є двоє дітей.

Я шукала собі чоловіка цілеспрямованого, що розвивається, тому що сама завжди любила вчитися, пізнавати нове, досягати мети. Чоловік таким і виявився. Ми одружилися, все було добре.

Ми купили однокімнатну квартиру, потім переїхали в трикімнатну, їздили на відпочинок, ставили перед собою нові цілі і досягали їх. Ну хоч чогось прагнули. Придбали ще одну однокімнатну, здаємо її. Далі я думала, що ми досягнемо ще більшого.

Мене підвищили, прибуток збільшився. Чоловік теж добре заробляв, але останнім часом у нього на роботі почалися проблеми, він пішов з керівної посади, а те, що йому пропонують, чоловік приймати не хоче.

Я його підтримувала, бо бачила як він важко це переживає, але він мене не слухав, час від часу у чарці знаходив заспокоєння. Я просила його не зневірятися, казала, що все обов’язково налагодиться.

Потім він узяв себе в руки і вирішив свою справу відкрити. Я його підтримала, дала гроші для старту. У нього не було грошей, бо перед тим ми придбали новий автомобіль. Потім він через це сердився, мовляв, навіщо мені ця машина, хоча сам усю зиму задивлявся на нові машини. Грошей додали мої батьки та я. І він мав левову частку накопичень.

Тепер він сидить вдома. Кілька разів на місяць виїде по роботі, заробить грошей, нехай і місячна зарплата, але потім просто сидить удома. Забирає дітей. Пообідають і лежить удома. Каже, що більше не буде на когось працювати.

Я приходжу з роботи, одяг дітей валяється, добре хоч посуд помитий. І починаю по колу – накрити на стіл, прибрати, приготувати на завтра їжу, підручники приготувати, забратися місцями у квартирі тощо. А він весь час лежить, дивиться телевізор, уткнувшись в смартфон.

Кажу, що так не можна, треба щось робити, а він відповідає: «А що мені робити? Я ж на ліво не ходжу, з друзями не сиджу». Я кажу, що поки що вдома, міг би допомагати мені, їсти варити, прибирати будинок, але він далі лежить.

Я починаю в ньому розчаровуватись. Нещодавно я висловила йому все. Кажу, що я не за такого виходила заміж. Він відповідає, що все зрозумів, а потім по новій.

В суботу я попросила його поїхати в супермаркет, купити продуктів. Він не хоче нікуди їхати, типу навіщо, можна піти в магазинчик біля будинку, один кілограм взяти і все.

Підсумок – грошей нема, допомоги від нього ніякої, я не розумію, чи варто взагалі нам бути разом? Розлучатися чи ще почекати? Може у нього якийсь такий період, він мине, і все буде як раніше? Чи буде ще гірше?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page