Після весілля ми з дружиною пішли жити у власну квартиру, яку подарували нам мої батьки. Вони самі живуть в селі, тому є нечастими гостями у нас вдома. А от мама дружини заходить до нас частенько. Про всяк випадок ми дали їй ключі від своєї квартири. Тепер вже й не раді, але забрати назад якось незручно, вийти, що не довіряємо. Відносини з тещею завжди були нормальні, але ми самі винні, що так вирішили.
Коли віддавали ключі, не думали, що все так обернеться, стане не підстраховуванням і допомогою, а цілою проблемою. Теща взяла звичку приїжджати до нас кожен день, переробляти все по-своєму, і кожного разу залишає записку, що нам потрібно зробити, що зробили не так. Може, вона це робить і з добрими намірами, але я тепер дуже незатишно почуваюся в своїй же квартирі.
Не розумію, навіщо перекладати речі в шафі, прати їх, мені неприємно від цього. Вже не раз говорив дружині, щоб поговорила зі своєю матір’ю, але вона боїться її образити. Одного разу, правда, натякнула, що не любить, коли за неї щось роблять, але отримала у відповідь, що вона невдячна дочка, що багато наймають домробітниць, а вона все безкоштовно робить, ще й винна. Дружині довелося вибачатися.
В суботу я хотів подовше поспати, але зранку прийшла мама дружини. Вона вирішила, що нам треба на вихідні приготувати щось смачненьке. Пішла на кухню і почала там хазяйнувати. В результаті відпочити мені не вдалося, я зібрався і пішов з дому на весь день. Потім дружина і теща на мене за це образилися. А я не вважаю, що зробив щось погане.
Набридло в своєму будинку відчувати себе незатишно. Думаю, може, варто поговорити з тестем? Але я думаю, що він і сам радий, що її немає вдома, так як характер у неї не цукор. Теща на весь день іде до нас, а він собі відпочиває.
В цій ситуації мене дратує спокій дружини. Вона навіть ображається, коли я їй кажу, що її мати заважає нам жити нормально, відразу говорить: «Ти забув, як мої батьки допомагали з маленькою донькою. Тоді не заважали». Ну що тут скажеш, як можна порівнювати одне з іншим. Не знаю, що робити, вихід тут тільки один бачу – забрати ключі, а там хай ображаються чи ні, це їхня справа. Благо, квартира моя, подарована моїми батьками, і господар тут я.
Фото ілюстративне – freepik.
