Я в суботу налаштувалася весь день працювати, а тут сваха прийшла, коли я її і не чекала.
І не просто так ж вона в гості прийшла, а з претензіями. Їй не подобається, що я досі квартиру на дітей не переписала.
– Ви, свахо, або квартиру переписуйте на сина, або ми з чоловіком нічого в неї вкладати не будемо! Бо це дуже невдячна справа, вкладатися в не своє.
Я аж присіла від такої промови! Я квартиру купила, ремонт в ній зробила, їм залишилося ще якісь меблі докупити (бо більшу частину і меблів також я вже купила), а вони свої права вирішили качати!
Так, квартира поки-що записана на мене, вважаю, що так буде правильно. Я в Італії важко працювала, щоб це житло купити, тому і оформила все на себе.
Вирішила, нехай діти трохи поживуть, притруться одне до одного, а згодом я на сина нерухомість оформлю! А на кого і ще ж? Він у мене єдина дитина!
Але отак відразу я не готова все переписати. Я ж їм все віддала, навіть ключів собі запасних не залишила, не приходжу до них без попередження, так що те, що житло оформлено на мене – це чиста формальність, яка ні на що не впливає.
Але сваха моя так не вважає! Видно, що її сильно це непокоїло, якщо вона з самого ранку прийшла.
Ні, щоб стати біля мене на грядці, і щось мені допомогти, вона свої порядки вирішила в мене наводити.
Я вже теж розізлилася, ну до чого тут сваха? Кажу:
– Нічого переписувати на сина я не збираюся, принаймні, поки-що. Нехай живуть, і самі дбають. А Ви з чоловіком якщо не маєте бажання вкладатися в чуже, то й не треба, Вас ніхто не змушує.
Пішла від мене сваха ображена, я навіть каву їй не запропонувала.
Ну справді, от що це було?
Навіщо псувати наші родинні стосунки такими розборками з самого початку?
Хто з нас правий?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.