Купівля нашої квартири була необхідністю: ми з чоловіком втомилися платити за знімне житло і дозріли платити за своє. Квартиру нам, по суті, купили батьки. Мої дали половину суми, решту планувалося взяти в кредит. Моя мама продала бабусину квартиру. Половину грошей вона віддала моїй сестрі на розширення житлоплощі, друга половина була обіцяна на поміч мені, на покупку квартири. Мама не ставила ніяких умов або вимог – просто дала гроші і все.
Знаючи характер своєї свекрухи, від її фінансової допомоги я навідріз відмовлялася – знала, чим це загрожує. Ольга Петрівна, мама мого чоловіка, в загальному непогана людина. Але вже дуже любить хизуватися своїми добрими вчинками. А потім вона думає, що її всі через це винні. У чоловіка якось зламалася машина, його мама дала йому в борг гроші на ремонт, а потім вимагала, щоб чоловік її всюди возив.
А про квартиру вона взагалі видала: – Я дам вам гроші, не хочу, щоб мій син був зв’язаний з кредитами. Але квартиру на мене оформимо.
Я була в шоці від такої щедрої пропозиції. Чого це нашу квартиру ми маємо записувати на свекруху? А вона мені заявила:
– Якщо любиш мого сина – не будеш переживати, на кого житло оформлено.
– Ну чому – ні. Якщо хочете на себе оформляти – оформляйте. Але тоді і всю суму самі сплачуйте, – відповіла я.
Коли ми нарешті знайшли підходящий варіант, ми з чоловіком домовилися зустрітися там і подивитися квартиру. Чоловік приїхав не один, а зі своєю мамою.
– Я маю знати, за що гроші плачу! – сказала свекруха.
– Ми візьмемо кредит, Ви ні за що платити не будете. – відрізала я.
Квартира мені сподобалася – дві кімнати, велика кухня, хороший ремонт. Я була у захваті. Квартира була порожня, тому я почала уявляти, як все тут розставлю. Мене перервала Ольга Петрівна: – Тут стіни пофарбувати треба буде, в зелений, кажуть, він заспокоює. А потім посипалося ще ряд пропозицій від свекрухи.
Ми вирішили, що будемо брати! Ось тільки чоловік передумав брати кредит, а натомість таки взяв гроші у своєї матері. Це була наша найбільша помилка, бо після цього в нашій квартирі з’явилася «головна господиня». Вона командувала абсолютно усім. Само собою, вона забрала собі комплект ключів і ходила до нас, як до себе додому. В суботу вранці, ми з чоловіком прокинулися і пішли на кухню снідати. На кухні вже повним ходом господарювала Ольга Петрівна. Вона, стоячи на табуретці, наводила свій порядок в кухонних шафках. Почувши, що ми тут, вона лише сказала:
– Я не будила вас, думаю – втомився син, весь тиждень працював, нехай поспить, а я посиджу тихенько. Зараз майстер приїде, за душем. Свекруха вирішила демонтувати нашу душову кабінку, а натомість привезти нам свою стару ванну.
Я була черговий раз ошелешена поведінкою свекрухи. Я повернулася до себе в кімнату, взяла телефон і подзвонила мамі:
– Мамо, привіт. Ти сильно зайнята? Можеш приїхати? Свекруха в мене тут, життя не дає. Вважає себе господинею.
Я розплакалася, мама пообіцяла приїхати. Я видала їй інструкцію, що вона має говорити і робити. Дзвінок в двері пролунав через 40 хвилин. Двері відкрила Ольга Петрівна, як повноправна господиня. Моя мама почала виставу з порогу:
– О, свахо, і ти тут. А я за душовою кабіною приїхала, подумала, що я її собі заберу! Я оплатила половину цієї квартири, значить вона моя! І взагалі, я вирішила, що на деякий час я переїду до них сюди жити! А що? Маю право – я їм квартиру купила!
Це треба було бачити! Лайка між мамою і свекрухою була феєрична. Зрештою, вони обидві зібралися і пішли. Вже не знаю, як мамі це вдалося, але свекруха більше не вважає себе господинею і приходить, заздалегідь попередивши про свій візит. Але я для себе вирішила, що свекрусі з часом потрібно віддати її гроші, адже мало що ще може трапитися.
Фото ілюстративне – rukaraoke.ru.
