Якщо батьки приходять, щоб допомогти, це дуже добре. Але якщо єдиною метою їх візитів є встановлення своїх правил, то неприємностей в такій родині не уникнути. Саме така ситуація склалася і у нас.
Ми живемо в приватному будинку, до нас часто приходять батьки чоловіка. Як невістку, свекруха мене дуже не любить і не приховує цього. На весіллі вона мені сказала: «Сподіваюся, мій син з тобою довго жити не буде. А коли розлучиться – приведе в наш дім гідну дружину».
«Не гідною» я виявилася лише тому, що народилася в незаможній родині і мої батьки мені нічого не дали. Мої ж свекри – доволі заможні, тому і чекали, що невістка виявиться з їхнього кола.
Чоловік не послухав порад матері і таки одружився зі мною. Живемо ми в будинку, який в свій час збудували свекри для свого сина. Дім повністю належить моєму чоловікові, але його батьки почувають себе в ньому, як вдома.
Приходять до нас дуже часто і починають читати моралі. Дитина цілий день лежить, носи на руках, готуй з дитиною на руках, забирайся з дитиною на руках, мийся з дитиною на руках, але лялечка не повинна лежати в ліжку.
Одного разу я не витримала і запитала свекруху: «Навіщо носити весь час дитину на руках? Він не вередує, не плаче. Якщо я його буду постійно брати на руки, він звикне, і тоді я навіть вмитися не зможу».
Але свекруха стоїть на своєму і переконати її в чомусь практично неможливо. І така картина триває відколи я переступила поріг їхнього дому. Доходить навіть до того, що свекруха приходить до нас зранку, сидить весь день, даючи мені цінні вказівки, сама собі готує на нашій кухні. Загалом, я вже й не знаю, хто тут господиня – я чи вона.
Якось я сказала чоловікові, що я від них втомилася, вони занадто часто знаходяться у нас. І попросила чоловіка, що б він сказав своїм батькам, що б ті приходили рідше. Ну звичайно він проігнорував, і заявив що бабуся і дідусь мають таке ж право як і батьки. Тобто чоловік став на сторону матері.
А буквально в суботу прийшли свекруха, рано вранці. Чоловік займався садом, а я дитиною. Так як відносини з батьками чоловіка у мене не хороші, вирішила піти погуляти з дитиною, що б вони мене не дратували, а я їх.
Повернувшись додому, виявила що чоловік вже пішов на роботу, а свекруха все ще у нас. Я мовчки пройшла з свою кімнату з дитиною і вирішила його погодувати. Влітає свекруха і починає на високих тонах говорити і висловлювати що, я гуляла з дитиною на 30 хвилин довше, ніж передбачалося, і що через це я – погана мати.
Я спокійним тоном попросила, вийти і дати мені погодувати спокійно дитину! Ну тут і почалася чергова сцена. Для того що б не продовжувати ланцюг взаємних звинувачень, я вирішила піти погуляти ще трохи. Заспокоїтися.
Вранці вона висловила чоловікові, що його батьки не праві, і що вони псують нам життя, постійно втручаючись у всі наші справи. А від чоловіка я почула що, мовляв, я сама винна! І що за будь-яких обставин я повинна підкорятися і слухатися його батьків, адже вони для нас зробили дуже багато.
Фото ілюстративне – Rebenok.
