fbpx
Життєві історії
Сергій хотів поїхати до мами, бо не бачив її вже кілька місяців. Але зателефонував тесть, сказав, що треба їхати на дачу, бо туди завезли будматеріали

Тетяна – єдина дочка у батьків. Батьки досі, незважаючи на вік (Тетяні двадцять п’ять) та на заміжній статус, готові трястися над нею, і мама, і тато живуть, здається, винятково для неї.

До весілля доньки рік тому купили квартиру, зробили в ній сучасний ремонт, придбали нові меблі. Саме весілля справили так, що тепер є, що згадати. Зараз Тетяна в очікуванні, і батьки теж активно «чекають дитину»: купують речі, маленькі та великі, у тому числі ті, без яких цілком можна обійтися, типу підігрівача для пляшечки та відеоняні, тягнуть доньці фрукти та парові котлетки, домовляються із платними лікарями.

Сергію, чоловікові Тетяни все це не дуже подобається. З самого початку він планував своє сімейне життя будувати самостійно без такої активної допомоги батьків.

І квартиру хотів заробляти сам, не одразу, звичайно, але кроки в цьому напрямі вже робив. І весілля Сергій робив би не з таким розмахом. Та й взагалі, вважає він, якщо одружилися, мусимо самі жити і ні на кого не розраховувати. І те, що для дитини все купує мама Тетяни, до того ж такі дорогі речі, це теж неправильно – про це Сергій не раз говорив дружині.

– Ну, вона вже купила! – виправдовувалася Тетяна. – Тато увечері привіз. Що я могла віддати назад? Вони ж образяться! Вони ж хочуть якнайкраще! Для нас стараються!

Так само, до речі сказати, вийшло і з квартирою – куплено вже, ну що тепер, не жити в ній? На знімне житло не підеш, навіщо, коли є своє? І взагалі, навіщо псувати стосунки з людьми, які до тебе всією душею, купили, подарували? І з весіллям – ну все вже оплачено, ресторан, лімузин, голуби біля РАЦСу, фотограф і п’ятиповерховий торт. Ну бачили вони весілля єдиної дочки саме так. Мають право теж порадіти!

При цьому батьки вважають, що Сергій зобов’язаний брати участь у їхніх вигадках. Ну вони ж не для себе стараються. Для дочки, дружини Сергія, для майбутньої дитини, зрештою, а значить, і для Сергія. І коло замкнулося: у квартирі, купленій нами, живеш? – Живеш. Речами користуєшся? –Так. Тоді допомагай!

Перед народженням дитини батьки запланували відремонтувати свою квартиру – з метою економії, самотужки. Сергій пропонував найняти бригаду – ні в яку, ні за що гроші потрібні для дитини, що ми, самі шпалери не поклеїмо? У результаті Сергій із тестем кілька місяців вечорами і у вихідні штробили, шпаклювали, фарбували…

Навесні настала черга дачі – її треба доводити до ладу, щоб привозити Таню та малюка, а роботи там непочатий край. Плюс усі ці місяці Сергій машиною – забрати там, привезти туди, доставити на дачу, зустріти, заїхати на ринок.

З одного боку, начебто не відмовишся – батьки стараються «не для себе ж, для вас»! Та й треба відпрацьовувати – квартиру, весілля, дитячі речі, а чи ще буде, «борг» все росте…

З іншого боку… Сергій дуже багато працює, їде рано, приїжджає пізно, сильно втомлюється, а тут доручення чи не щодня: треба терміново з’їздити туди, привезти це, батько замовив штакетник, отже, у п’ятницю після роботи знову на дачу.

Сергій виходить як на двох роботах – з ранку до вечора на основній, з вечора до пізньої ночі – додатковій.

В суботу Сергій хотів поїхати до мами, бо не бачив її вже кілька місяців. Але зателефонував тесть, сказав, що треба їхати на дачу, бо туди завезли будматеріали.

Тетяна відчуває, що чоловік втомився, але з іншого боку, батьки наполягають – треба. Тетяна вже відчуває тяжкість ситуації, але суперечити батькам вона звикла. Як бути?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page