Ми з чоловіком живемо непогано: свій будинок, машина, діти добре одягнені, відвідують гуртки, харчуємося нормально, в загальному – на життя вистачає. Звичайно, грошима ми не розкидаємося і намагаємося по можливості економити, адже зараз час такий непевний.
За модою я не сильно женуся і купую одяг і взуття на розпродажах, і нічого поганого я в цьому не бачу. Хіба важливо, чи ти одягнений в останній фірмовій колекції? Ми з чоловіком вже давно це переросли.
Продуктів купую стільки, скільки потрібно, щоб холодильник не ломився від запасів і раз на тиждень не перебирати зниклі продукти на викид. В магазин завжди ходжу зі списком, щоб не витрачати гроші на зайві продукти.
Не розумію навіщо віддавати дитину в популярну танцювальну школу і переплачувати за рекламу і назву, якщо можна піти до вчителів звичайних державних шкіл, нічим не гірших, і платити в два рази менше за заняття і костюми.
На жаль, мої подружки не зрозуміли мого ставлення до грошей і покупок. І це я з’ясувала зовсім недавно.
У мене три подруги з якими ми часто збираємося разом. У нас діти приблизно одного віку, і вони добре ладнають один з одним. Дзвоню одній з подруг в п’ятницю вдень:
– Привіт. Які плани? Може погуляємо в парку?
– Привіт. Ой сьогодні не вийде.
Чую по голосу – щось не те.
– У тебе все гаразд?
– Та все нормально.
Шепіт інший подруги: «Може її до нас запросимо?».
Ситуація стає незручною. Розумію, що вони вже все разом десь відпочивають, а мене не покликали. Образа бере наді мною гору, я відкриваю рот і питаю, до того, як згадую про гордість.
– А ви що з дівчатами разом? Чому мене не покликали?
– Ми вирішили посидіти в кафе і не хотіли тебе засмучувати. Ми вже давно зрозуміли, що у тебе проблеми з грошима.
Я, звичайно, не розумію, що відбувається, і тут вона мені пояснює.
– Ти не захотіла разом водити дітей в балетну школу, так як там дорого. Одяг купуєш на розпродажах, коли ми їздимо за продуктами ти майже нічого не береш. На манікюр ти з нами не їздиш.
Я слухала і лише ошелешено кліпала очима. Так, була така ситуація. В суботу ми з дівчатами поїхали в супермаркет на закупки. Вони набрали повні візочки продуктів, а я в той день нічого не купила, бо ми з чоловіком домовилися в неділю зранку поїхати на базар, і як завжди, купити лише необхідне за списком.
І ось через те, що я не витрачаю гроші бездумно, вони вирішили, що я бідна й ледве зводжу кінці з кінцями. Не покликали з собою в кафе, подумавши, що мені це не по кишені.
Не можу сказати, що мені дуже прикро, швидше – неприємно. Адже на відміну від них я живу без кредитів і грошей, на щастя, нам вистачає.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
