fbpx
Життєві історії
В суботу ми були на дачі у свекрухи. По дорозі додому чоловік спочатку завіз свою маму, а потім вже нас. Поки ми їхали, я побачила повідомлення, яке прийшло йому від мами. Починалося воно словами: “Синку, я маю тобі щось сказати про твою дружину. Ти повинен це знати…”. Вдома я не витримала, і попросила, щоб чоловік мені показав все повідомлення. Він відкрив його без зайвої думки і я аж присіла, коли дочитала його до кінця

Свою свекруху я ніколи не любила, навіть не можу сказати чому. Просто я наслухалася різних історій про поганих свекрух, і в мене склалася думка, що і моя свекруха не може бути хорошою.

Ми з чоловіком одружилися в доволі пізньому віці, мені було 30 років, Андрію 33. Але в обох це був перший шлюб.

Я відразу сказала, що хочу жити окремо, щоб ні мої батьки, ні батьки Андрія не втручалися в наші справи. Ми вже занадто зрілі, щоб слухати їхні поради.

Андрій купив квартиру – якісь заощадження у нього були, а щось він позичив, тому відразу після одруження ми переїхали у власне житло.

Я і своїм батькам сказала, і свекруху попередила, щоб до нас без запрошення не приходили. Якщо що, ми їх в гості самі покличемо.

Та через нашу постійну зайнятість в гості один до одного було просто ніколи ходити. Мої батьки живуть в селі, до них далеко, а свекруха теж дослухалася до моїх побажань, і не набридала нам своєю надмірною увагою.

В шлюбі з чоловіком ми вже 25 років, у нас двоє дорослих дітей: син і донька. Ще трохи, і я сама стану свекрухою.

І лише нещодавно я зрозуміла, наскільки я помилялася щодо наших батьків.

Час минув, і нічого вже не повернеш. І саме тому мені дуже шкода.

Мами моєї не стало 8 років тому, батька – 6. І лише тепер я розумію, як мені їх не вистачає, і як мало часу я з ними провела.

Свекруха вже теж дуже літня людина, їй нещодавно виповнилося 78 років. Але почувається мама чоловіка, дякувати Богу, добре. Вона ще їздить на дачу, вирощує там овочі і фрукти, а також там у неї є багато квітів.

Особлива любов свекрухи – це троянди, мені навіть важко сказати, скільки там різних сортів.

На минулому тижні, в суботу, свекруха нас запросила до себе на дачу. Я не хотіла їхати, але чоловік наполіг.

Як не дивно, але роботи було небагато. Дача свекрухи вразила мене своєю догляненістю. Все посаджено рядочками, усюди чистота і порядок.

Ми посмажили шашлик, посиділи на свіжому повітрі, поговорили, а вечором повернулися додому.

Чоловік спочатку завіз свою маму, а потім вже нас.

Поки ми їхали, я побачила повідомлення, яке прийшло йому від мами. Починалося воно словами: “Синку, я маю тобі щось сказати про твою дружину. Ти повинен це знати…”.

Далі я не змогла прочитати, тому поки ми доїхали додому, я придумала безліч варіантів: і те, що я лінива, і те, що не вартую його, і ще багато всякого.

Це повідомлення не давало мені спокою, я себе заспокоювала тим, що добре я зробила, що обмежила спілкування з цією людиною.

Вдома я не витримала, і попросила, щоб чоловік мені показав все повідомлення.

Він відкрив його без зайвої думки і я аж присіла, коли дочитала його до кінця.

Свекруха дякувала нам за чудовий вечір. Писала, що давно не почувалася такою щасливою, і все завдяки нам.

Чоловікові вона нагадала, що йому дісталася найкраща у світі дружина, тому він має мене берегти і цінувати те, що має. А вона, чим зможе, тим поможе.

Я так розчулилася, що не могла стримати сліз. Відчувала себе винною, бо дуже негарно всі ці роки поводилася з свекрухою, яка, в принципі, нічого поганого мені не зробила, і весь цей час продовжувала любити мене.

Тепер у мене знову з’явилася мама, яку я буду берегти до кінця. Я собі пообіцяла, що зроблю все для того, щоб хоч трохи надолужити втрачене.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page