fbpx
Життєві історії
В суботу біля нашого подвір’я зупинилося шикарне авто. Вийшла сваха з сватом. Мій Микола поспішив відкрити хвіртку. Після весілля вони до нас приїхали вперше. Першим до хати зайшов сват Дмитро, тримав в руках великий букет квітів і вручив мені в коридорі. Мені таких ніколи ще не дарували. Потім увійшла сваха з невеличким пакетом. Олександра одразу попрямувала до хати. Дмитро взяв її за руку і, трохи ніяково, попросив зняти чобітки. – Ааа, у них тут роззуваються, – мовила здивовано Олександра і повернулася назад. Я їх дуже гарно частувала, але до такої непростої розмови ми з Миколою не були готові

Після весілля свати до нас приїхали вперше. Батьки нашого зятя дуже заможні люди, живуть в місті, вони на весілля подарували молодим квартиру. Маленьку, однокімнатну, правда, але ж.

Ми з батьком тішилися, що доньці пощастило, бо самі ми родом з села, в житті б подібного не могли собі дозволити. Квартира – для нас це щось недосяжне.

Микола мій трактористом працює, я на пекарні. Доньці ми допомагаємо, звичайно, чим можемо, але для свекрів це дрібниці.

До візиту батьків свого зятя я готувалася старанно: пекла, врила, ліпила.

В суботу біля нашого подвір’я зупинилося шикарне авто. Вийшла сваха з сватом. Мій Микола поспішив відкрити хвіртку. Першим до хати зайшов сват Дмитро, тримав в руках великий букет квітів і вручив мені в коридорі. Мені таких ніколи ще не дарували. Потім увійшла сваха з невеличким пакетом. Олександра одразу попрямувала до хати. Дмитро взяв її за руку і трохи ніяково попросив зняти чобітки.

– Ааа, у них тут роззуваються, – мовила здивовано Олександра і повернулася назад.

Стіл накритий був шикарно. Я не пам’ятаю такого в своїй хаті, у всіх кумась просила найкращі рецепти, що справити враження.

Чоловіки собі гомоніли весь вечір, їм легше знайти спільну мову. А Олександра підсіла до мене і стала вести розмову.

В той вечір мати зятя сказала, що на весілля вони подарували квартиру дітям, а ми зробили дуже скромний подарунок. Але ж батьки мають дбати про дітей однаково. Зараз вони живуть зі старим ремонтом, тому Олександра сказала, що вони всю організацію і дизайнера візьмуть на себе. Але цього разу витрати ми маємо поділити порівну, щоб було справедливо.

Сваха весь вечір говорила, а я мовчала. Ну хіба я сама не хочу допомогти своїй єдиній дитині? Але ж де нам з Миколою взяти такі гроші?

Свати поїхали а я з чоловіком стали думати, що нам робити далі. Ввечері я зателефонувала доньці, сказала, що будемо з батьком, напевно, брати кредит. Маринка наша нас відмовляла і зять у нас добрий, все розуміє. Діти просили, щоб не брали такий великий борг на себе, не зважали на батьків зятя. Марина сказала, що самі будуть відкладати гроші, і зроблять ремонт для себе. А я так не можу. Бо батьки зятя у нас люди серйозні, якщо задумали, то зроблять так. А, якщо ми не дамо грошей єдиній доньці, то теж це буде якось не по-людськи. А нам хочеться мирно жити з родиною.

Воно ніби й добре, що свати дбають про дітей. Але хіба ми вженемось за ними, ми ж люди не багаті? А якщо вони завтра захочуть машину купити, то де ми гроші візьмемо? Навіть не знаю, чи варто нам зараз брати такі гроші в борг? У нас з чоловіком не великі зарплати.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, спеціально для Ukrainians.Today.

facebook