В столицю я переїхала два роки тому, а сама я родом з Миколаєва. З зрозумілих причин зараз додому я повернутися не можу.
В столиці у мене є хороша робота, і з часом я планую тут купити собі житло. А поки що знімаю квартиру в спальному районі, бо так дешевше, хочеться швидше зібрати на свою.
Якось я прокинулася зранку і зрозуміла, що не дуже добре себе почуваю, тому зателефонувала на роботу і попередила, що беру за свій рахунок.
Одяглася і вийшла на вулицю, щоб купити в аптеці ліки.
При виході з під’їзду я зустріла літню жінку, цю бабусю я вже бачила кілька разів, вона моя сусідка.
Старенька тримала в руках платіжки і намагалася розгледіти в них цифри, але без окулярів їй важко було це зробити.
Вона запитала, чи я поспішаю, а коли я відповіла, що ні, бабуся попросила мене глянути на її платіжки, а якщо я маю час, то піти в банк і все оплатити.
Я сказала, що спробую їй допомогти, оскільки відділення банку знаходилося недалеко.
Щаслива бабуся віддала мені всі платіжки і вручила 3 тисячі гривень, сказала, що це з запасом.
Але коли я глянула уважно на папірці і все додала, то зрозуміла, що мені потрібно приблизно 10 тисяч гривень, адже у бабусі були борги.
Я взяла три тисячі і пішла в банк. У мене гроші були, адже я лише зарплату отримала. Мені чомусь дуже захотілося допомогти цій жінці, і я оплатила всі її борги.
Через годину я зайшла до неї, сказала, що я все оплатила, віддала всі квитанції, і повернула ще 1000 гривень, мовляв, здача.
Я не хвилювалася про те, що бабуся побачить, скільки насправді я заплатила, адже зір у неї був дуже поганий, і навряд чи вона ретельно стане розглядати всі циферки.
Так і сталося, бабуся мені дуже подякувала, пригостила чаєм з малиною, і я пішла додому відпочивати.
А через кілька днів в мої двері хтось постукав. На порозі стояв молодий чоловік, який сказав, що прийшов повернути мені борг. В руках у нього було 8 тисяч гривень.
Я не відразу зрозуміла, про що йде мова, але Андрій, так звали цього чоловіка, пояснив мені, що він родич моєї сусідки, і він приїхав, щоб допомогти їй.
Вона йому розповіла історію з оплатою комуналки, і він все зрозумів, тому прийшов подякувати і повернути гроші.
Андрій побачив, що я себе не дуже добре почуваю, і запитав, чи не треба мені чого купити.
Я попросила, щоб він купив фрукти і воду. Він через кілька хвилин повернувся з покупками.
Після цього випадку ми стали спілкуватися все частіше, а потім закохалися одне в одного.
Тепер ми чоловік і дружина. Бабуся записала нам свою квартиру, але ми живемо поки в моїй знімній і збираємо гроші на власну квартиру.
Добро – воно повертається! Тепер я в цьому впевнена ще більше.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.