Ми з сестрою ніколи не були особливо близькими. Я першою вийшла заміж і залишилася вдома. А Оксана поїхала в обласний центр, спочатку знімала квартиру, а потім вийшла заміж і пішла жити до свекрухи.
У них з чоловіком народився син, а у мене аж чотири донечки. Не знаю, як би я справилася, якби не моя мама, яка і з дітьми допомагала, і гроші давала. І все було для мене, сестрі не залишалося нічого.
Я і маму переконала, що оскільки у мене більше дітей, то будинок має належати мені. Мама на мене все переписала, а Оксана промовчала. Тим не менше, сестра не переставала приходити до нас додому і робити вигляд, що нічого не сталося.
Десь в глибині душі я боялася, що в один прекрасний день Оксана таки заявить на свої права про спадщину, тому по можливості уникала зайвих зустрічей з нею. А мама для заспокоєння душі сказала, що у нас є ще велика земельна ділянка, і якщо Оксана буде наполягати на своїй частці, то ми їй віддамо цю земельну ділянку.
Час ішов, діти росли, мої дівчата заміж повиходили, а син Оксани поїхав вчитися за кордон і потім там так і залишився. А сестра після того, як стала вдовою, подалася в Італію на заробітки. Ми були здивовані, коли вона вперше прислала нам посилку з італійськими продуктами, а потім вона постійно передавала нам такі посилки.
В серпні цього року Оксана приїхала в Україну, сказала, що хоче нас усіх побачити, щоб я зібрала усіх своїх дітей. Я відразу подумала, що таки настав час і сестра спитає, де її спадщина. А ми з мамою давно ту ділянку між моїми дівчатами поділили.
Але Оксана мала до нас зовсім іншу розмову. Вона сказала, що одна з моїх дочок, кому це зараз найбільше потрібно, може йти жити в її квартиру, яка на даний час просто пустує. Її син одружився в Австрії і планує залишитися там, то ж вона не проти, якщо хтось з племінниць спочатку догляне за її квартирою, а потім, якщо треба буде, то і за нею. А вона за це перепише свою квартиру на когось з моїх дітей.
Погодилася на переїзд в квартиру тітки моя молодша донька, яка з чоловіком знімала житло. Вона навіть чимось схожа на Оксану, так що я впевнена, що вони швидко знайдуть спільну мову.
Дивлюся я на свою сестру і думаю, що вона у мене все ж дуже хороша людина. Не знаю, чи я на її місці зробила б так само.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
