fbpx
Життєві історії
В середині літа мені мама подзвонила з Італії. Вона повідомила, що хоче в сестри залишитися назавжди. Просила, щоб я продала її хату та сказала, що маю зробити з грошима

Сестра моя вже 20 років живе в Італії, у неї там сім’я, квартира, автомобіль.

Світлана туди поїхала на заробітки, а потім вийшла заміж, так і залишилася там, там вже давно її дім.

Я залишилася жити з батьками у їх будинку під Одесою. Вийшла заміж теж маю тут сім’ю. Будинок великий, тому і батькам і нам з чоловіком та двома дітьми місця в ньому вистачало.

Ми жили з батьками, завжди мали спільний побут і господарство. Все добре у нас було, жили в мирі і добрі.

А 10 років тому, несподівано не стало мого тата, він пішов тихо й спокійно. Тоді мама ще більше горнулася до нас, ми завжди були єдиною сім’єю.

Сестра до нас за ці роки приїжджала всього 4 рази. Так, вона іноді передавала ще якісь подарунки батькам людьми, які їхала в Україну, але телефонувала вона і мамі, і мені дуже часто.

А після 24 лютого щодня дзвонила нам і кликала маму та мене з дітьми до себе. Я відмовилася їхати категорично, кажу у нас наче спокійніше, і я сподіваюся, що скоро налагодиться все, а от мамі така ідея сподобалася, вона завжди мріяла побачити закордонне життя.

Після дзвінків сестри мама все частіше стала говорити, що поїде в Італію, хоче пожити в сестри. Мамі 68 років, каже, що допомагатиме ще Світлані і з домашньою роботою, щоб не сидіти на дармових харчах.

Загалом, на початку літа мама зібрала речі і мій чоловік відвіз її на потяг. Вона поїхала до Світлани.

Коли дзвони, не могла натішитися, розказувала, як там добре їй, все так чистенько та гарненько, багато інтелігентних старих людей, загалом життя літніх людей їй там дуже сподобалося і вона стала говорити, що хоче залишитися на довше там.

А в середині літа мама мені вже подзвонила з серйозною розмовою. Сказала, що вирішила залишитися в Світлани назавжди і донька ніби не проти. Але просила, щоб я продала хату, щоб в неї теж гроші були за що жити.

Мама сказала, що буде справедливо розділити хату на трьох, щоб нам усім дісталися рівні частини.

Я дуже здивувалася, але думала мама більше не буде про це говорити, а наступного дня вона знову давай за своє. Я вже не знаю, як мені бути, ми з чоловіком цю хату завжди вважали своєю, ми ремонт тут всі ці роки гарний робили. Збиралися доглядати маму, а хата залишилася б нам. А тут мама придумала таке.

Сестра ніби мовчить, але я думаю, що це її ідея і вона серйозно розраховує на це. Але де ж ми з дітьми будемо жити? Хто подумає про нас? У нас нерухомість вся стоїть, або за копійки продається. Хіба час зараз продавати житло.

Я мамі сказала, що це погана ідея, і мені не буде де жити, а сплатити їм за хату я не маю чим. Тому просила, щоб мама більше і не говорила зі мною про це. Мама образилася.

Тоді мені подзвонила сестра і сказала, щоб я зробила так як мама хоче, бо це її дім, інакше вона приїде в Україну і сама вирішуватиме цю справу. Я не знаю, що мені робити? Ніколи не чикала такого від рідні?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page