Мені 39 років, я розлучена, останніх 10 років живу і працюю за кордоном.
За весь цей час додому я не приїжджала жодного разу, бо просто не було до кого.
Останній раз я тут була 10 років тому, коли проводжала маму в останню путь. Після цього я зачинила двері на замок і поїхала за кордон.
Не хотілося зовсім тут залишатися, де було занадто багато болючих спогадів.
Заміж я вийшла в 20 років, за хлопця з нашого села. Але прожили ми всього 2 роки, і він з легкістю проміняв мене на іншу.
Я тоді ледве весь цей сором пережила. З села поїхала, в місті стала і вчитися, і працювати. Не хотіла нічого ні бачити, ні чути про свого колишнього чоловіка.
А потім раптово не стало моєї мами. Я це сприйняла як знак, що мені треба щось в житті змінювати, і поїхала за кордон.
На щастя, на чужині мені пішло добре, і зараз у мене є гарна, високооплачувана робота, я навіть наважилася взяти житло в кредит, бо вирішила, що осяду там.
От я в село і приїхала, щоб продати наш будинок.
Сам будинок в не дуже хорошому стані, але місце дуже гарне, і у нас в селі земля дорога, так що я без проблем знайшла покупців, які готові були мені заплатити кругленьку суму.
Я вирішила побути вдома кілька днів, насолодитися тишею після шаленого ритму, в якому мені довелося жити останні кілька років за кордоном.
Я себе спіймала на думці, що так добре, як вдома, нема ніде. То ж я вирішила просто трохи відпочити душею.
А потім я випадково на вулиці зустріла свою колишню свекруху.
Особливого бажання говорити з нею у мене не було, але я помітила, що вона чимось дуже стурбована, тому підійшла першою.
Вона мене відразу впізнала і розплакалася. Розповіла мені, що її син, мій колишній чоловік, привів додому невістку, і тепер вони двоє маму з хати виживають.
Свекруха каже, що йде на цілий день з дому, щоб їм не заважати, а приходить пізно ввечері, щоб лише переночувати, і то вислуховує від сина і невістки багато неприємних речей.
Мені стало дуже шкода цю літню жінку, адже я знаю характер свого колишнього чоловіка.
І я вирішила, що не буду продавати свою хату, а впущу туди свою колишню свекруху.
Коли я їй про це сказала, вона просто не повірила своєму щастю, і розплакалася.
Я ні про що не шкодую, бо вважаю, що зробила дві добрі справи – і людині допомогла, і родинне гніздечко зберегла.
Тепер у мене є прив’язка ще не раз повертатися додому, і це чудово!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
