Моя мама живе в селі, і зрозуміло, вона хоче, щоб ми на свята їхали до неї в село.
Та я не люблю цього робити, бо там вся увага приділяється лише моєму брату. А після цього разу я взагалі вирішила, що вже до них взагалі не поїду.
У мене є молодший брат Віктор, різниця у віці у нас дванадцять років.
Рідні ми лише по мамі, бо ми – діти від різних шлюбів.
Свого батька я ніколи не бачила, я просто не знаю його, бо він кинув нас з мамою, коли мені навіть не виповнилося і року. За весь цей час він ніяк нам не допомагав матеріально.
Коли мені було десять років, мама вдруге вийшла заміж, і в цьому її шлюбі уже народився брат.
Вітчим мене не любив, тому коли у нього з’явилася власна дитина, мене віддали в інтернат, і додому я приїжджала тільки на вихідні та канікули.
Вітчим любив оковиту, часто влаштовував вдома розборки, тому спокійне життя нам навіть не снилося.
Під час їхніх сімейних сцен я завжди заступалася за маму. Через це вітчим ще більше не хотів, щоб я приїжджала додому.
З братом було все по-іншому, Віктора я сильно любила, і він мене теж.
Коли Віктору вже було років двадцять, його батько пішов до дружини свого рідного брата, яка на той час вже була вдовою і вони поїхали жити в інше місто до її дітей.
Свою частину будинку він залишив моєму братові, а я вже була одружена і жила з чоловіком в іншому місті.
У нас усіх своє, доросле життя.
Брат вже живе з сім’єю окремо, у нього трикімнатна квартира, а мама – одна, в нашому будинку.
Я живу з свекрухою в двокімнатній квартирі.
В одній кімнаті – мама чоловіка, в іншій – ми з чоловіком і нашим дорослим сином.
У маминому будинку є і моя частка і всі ці роки я намагаюся вмовити брата продати мамин будинок, купити мамі однокімнатну квартиру, а ми заберемо свої частини грошима.
Він не згоден на такий варіант і говорить: «Приїжджай і живи, ніхто тебе виганяти не збирається. А раптом я розлучуся, де тоді буду жити»?
Кожен мій приїзд ми намагаємося вирішити цю проблему, але все так і триває вже майже двадцять років.
А цього року взагалі, мама заявила, що вони з братом вирішили, що я можу до неї переїжджати, але сама, без чоловіка!
Ну це вже взагалі! Такого я від них не очікувала!
З чоловіком ми прожили тридцять два роки, у нас дорослий син.
І я повинна кинути сім’ю, роботу, мені залишилося три роки до пенсії, і переїхати в маленьке містечко, щоб допомагати мамі, а потім жити там з дозволу брата?
Не розумію, як таке їм взагалі могло прийти в голову?
Після цього разу, я зрозуміла, що мені потрібно просто перестати спілкуватися і з братом, і з мамою, не їздити до них взагалі!
Хоч це мої найрідніші люди, але я як була зайва в родині, так і зараз я для них чужа.
Як ви вважаєте, це рішення буде правильним?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую