fbpx
Життєві історії
В селі подейкували, що чоловік Олександри уже давно на чужині має нову сім’ю: і дружину і дітей. Односельчани захоплювалися її витримкою та мужністю. У інших, чоловіки кинули сім’ї, а її приїжджає, та ще й справно віддає гроші. Он які два триповерхові замки стоять на подвір’ї, і машина, і взагалі, дім – повна чаша

Олександру Василівну в селі однаково поважали і дещо побоювалися. Завжди серйозна і сувора секретарка сільської ради відносилася до тих людей, в яких був залізний характер. Рішуча і вольова, жодне питання щодо долі села не вирішувалося без її участі.

Та якось стали помічати люди, що Олександра відійшла від справ села, ходить весь час сумна і замислена. Ніхто й не подумав би її про щось розпитувати, як би не нарватися під шквал її емоцій. Та одна жіночка з села випадково від знайомих дізналася, в чому ж справа.

Виявляється, єдиний син Олександри Василівни йде з сім’ї, залишаючи дружину і маленького синочка.

Олександра практично сама виховала сина. Олег ріс дуже розумним хлопчиком, закінчивши школу, поступив в медичний інститут. Наразі він є одним з найуспішніших і найперспективніших лікарів області. Коли привів додому Орисю, Олександра була дуже незадоволена вибором сина, навіщо йому найбідніша дівчина в селі, невже кращих немає.

Та Олег не слухав матір, одружився з Орисею. А коли народився внук Івасик, Олександра змінилася – у внукові душі не чула, а невістку не чіпала, робила вигляд, що не помічає. Поселилися молодята в новій, щойно збудованій хаті. Будувала будинок Олександра спеціально для сина. В селі говорили, що вона не хату, а замок будує.

І сама Олександра жила у величезному двоповерховому будинку. Гроші у Олександри завжди були, чоловік уже років тридцять як на заробітках. Приїжджає раз на рік на зимові свята, і далі повертається. Отак і прожила Олександра самотньою все життя при живому чоловікові. Всю себе присвятила синові і справам села.

В селі подейкують, що чоловік Олександри уже давно там, на чужині, має нову сім’ю: і дружину і дітей. Та жінку ці думки не тривожили, принаймі своїм виглядом вона цього не видавала. Односельчани захоплювалися її витримкою та мужністю. У інших, чоловіки кинули сім’ї, а її приїжджає, та ще й справно віддає гроші. Он які два триповерхові замки стоять на подвір’ї, і машина, і взагалі, дім – повна чаша.

– Мамо, я покохав іншу жінку. Вона саме така, як тобі сподобається, і красива, і розумна, – ошелешив новиною Олександру син, сподіваючись на її повну підтримку.

Та Олександра дуже здивувала сина:

– Синку, вона не мені, а тобі має подобатися. Роби як знаєш. Але от вдома залишиться жити Орися і мій внук Івасик. А ти молодий, ще собі заробиш. Твій батько зробив так зі мною і з тобою. Але Івасика я в образу не дам.

Олег стояв і ще довго не вірив, що мама не жартує. Він уже і коханій пообіцяв, що будуть жити в гарному новому будинку, а тут таке неочікуване рішення з боку мами.

Ця новина дуже швидко облетіла все село. Люди не йняли віри, що Олександра і справді вигнала з дому рідного сина, а величезний будинок віддала бідній невістці, яку не любила.

Свого рішення Олександра не змінила. Тепер внук її надія і радість. Вона проситиме в Бога для нього доброї долі, щоб хоч він не повторив історію свого дідуся і свого тата. Та й з Орисею у Олександри стосунки стали дещо теплішими.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook