Мені все життя довелося доводити мамі мого чоловіка, що я достойна їхнього сина, достойна їхньої сім’ї.
І жити так дуже непросто, коли з самого початку тебе не злюбили, але я все стерпіла, бо любила свого чоловіка.
Минули роки, все забулося, свекруха постаріла, їй допомога потрібна, а у мене немає ніякого бажання за нею доглядати.
Її вибрики впродовж 35-ти років нашого шлюбу забути не просто.
Мене, як невістку, свекруха відразу не прийняла. Для свого сина вона хотіла іншої дружини.
Сказала, що не прийде на наше весілля. Свого слова дотримала, бо в ту суботу, коли ми одружувалися, свекруха пішла на город копати картоплю.
Потім вона з нами просто не спілкувалася, а налагодили ми з нею стосунки аж тоді, коли у нас народилася перша донька.
Тоді я зробила перший крок, пішла першою до неї миритися, хоча і не відчувала, що чимось перед нею завинила.
Відтоді ми почали спілкуватися, але любові між нами так і не виникло.
В селі у неї завжди було багато роботи, і вона хотіла, щоб ми до неї часто приїжджали і їй допомагали, ми їздили кожні вихідні до неї в село – то копати, то полоти, то будуватися.
А я ще й постійно вислуховувала, яка я погана і невдячна. Ну хто таке витримає?
Так ми прожили 35 років. Два місяці тому у свекруха потрапила в стаціонар.
Тепер вона не може бути сама вдома, потрібно, щоб весь час хтось був біля неї.
Варіантів у нас небагато: або їхати до неї в село, або забирати її до себе.
Їхати в село – не зовсім гарна ідея, тому що на роботу щодня звідти їздити буде дуже складно.
А варіант перевезти свекруху до міста не обговорюється, бо вона не хоче жити у міській квартирі та не готова залишити свій будинок та господарство.
В селі, недалеко від свекрухи, живе її родичка. Вона каже, що її дочка догляне маму мого чоловіка, але в обмін на будинок. Племінниця якраз вийшла заміж і їм з чоловіком треба вирішити питання з житлом.
Чоловік злиться, каже, що не для того всі ці роки в селі працював, щоб зараз все віддати родичам. Тому він наполягає, щоб я звільнялася з роботи і їхала в село свекруху доглядати, щоб спадщину не втратити.
Але що мені робити у цій ситуації?
Думаю, що якщо я відмовлюся доглядати свекруху, то життя у мене з чоловіком далі не складеться.
От вірите, ні спадщини не хочу, ні свекруху доглядати не хочу.
І роботу залишати теж не хочеться. Як бути?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
