Галина вже який день сидить біля вікна і думає, що робити. Її сеньйора погано себе почуває, а коли так буває, не знаєш, чого від неї і чекати. В такому стані її і нагодувати важко, і помити.
В Італію вона приїхала 4 роки назад. За цей час жодного разу не була вдома. Не було документів, робота була, тому працювала, скільки могла. Додому вирішила їхати, коли відчула, що з здоров’ям є проблеми. Якраз не стало її сеньйори, 99-ти річної італійки, в якої вона працювала баданте. То ж цього разу Галина вирішила, що сама доля розпорядилася за неї – пора їхати додому.
Галина родом з невеличкого мальовничого села на Прикарпатті. Її подруги ще років 10 назад подалися хто в Італію, хто в Іспанію, хто в Грецію на заробітки. Жінка довго вагалася, бо вважала, що її третя донечка ще занадто маленька, щоб залишати її одну. Галина втретє стала мамою аж в 43 роки. Дві дорослі доньки вже вчилися в університеті. Та коли вона дізналася про свій цікавий стан, сумнівів не було, та й чоловік підтримав жінку, сказав, що дитина поверне їм другу молодість.
Перший час так і було, чоловік тішився донечкою. Але потім все пішло якось не так, почалися скорочення на роботі, чоловік залишився без роботи, став замкнутим. Його вже не тішила, як раніше, маленька донечка.
Одного разу чоловік прийшов додому і повідомив, що товариш кличе його на роботу закордон. Відпустила, хоча тоді чоловікова підтримка їй була дуже потрібна. Та гроші були потрібні більше. Дві старші доньки-студентки наполягали на татовій поїздці, бо саме в цьому бачили вихід з складної економічної ситуації.
Іван поїхав. На перших порах було важко, потім, нарешті, знайшов роботу, всі гроші справно присилав. Так тривало два роки. Чоловік додому приїжджав рідко. Тут старша донька, Олена, надумала заміж виходити, весілля треба було робити. От тоді то і відкрилася вперше правда. Чоловік гроші на весілля передав, а сам не приїхав. Пояснив, що на роботі не відпускають.
Дочка сумувала не довго – головне, що батько все оплатив. Але Галині на душі було якось дуже тривожно, щось не дуже їй вірилося в цю версію. Адже товариш Івана, кум Михайло, хресний тато Оленки, все ж таки знайшов можливість приїхати. А про Івана пояснив: “Так, не відпустили”. Це вже пізніше Галина зрозуміла, що саме так виглядає чоловіча солідарність.
В розпал весілля Галина дивилася на свою щасливу красуню-донечку, згадала своє з Іваном весілля, і по її щоці мимоволі скотилася сльоза. Це побачила Марійка, дружина Михайла. Підійшла, обняла Галину і каже якось так співчутливо: “Хто б міг подумати, що все так вийде з Іваном”.
Від цих слів Галина, немов би прокинулася.
“Що вийде?” – запитала сполохано.
За її виразом обличчя, Марійка зрозуміла, що збовтнула щось зайве. Але було вже пізно. Галина відтягла подругу в сторону і почала трясти:
“Інша? У нього є інша? Відповідай зараз же…”
Марія лише ствердно кивнула. Виявляється, про існування іншої жінки знали практично всі, крім самої Галини. Це подвійне життя чоловіка тривало вже кілька років. Коли ти закордоном, приховати такі стосунки зовсім не важко. Кум Михайло не раз просив Івана зізнатися у всьому дружині, бо йому самому соромно Галині в очі дивитися. Той пообіцяв, що у всьому зізнається, але, очевидно, не вистачило духу.
Галина не пам’ятає, як відгуляли до кінця весілля, все було наче в якомусь сні. А потім пішли звичайні сірі будні. Потрібно було ставити на ноги наймолодшу доньку. Коли подруги зібралися їхати на заробітки, вона залишилася, заради доньки. Наважилася, коли молодшій, Мар’янці, виповнилося 16.
І ось жінка вже п’ятий рік на чужині. Працює не для себе, для дітей. У старших дочок вже й свої діти є, а вони від маминих італійських грошенят не відмовляються, причому завжди прискіпуються, кому мама більше дала.
Від важких роздумів Галину відволік телефонний дзвінок.
“Мамо, мені Василь пропозицію зробив” – весело щебетала в слухавку Мар’янка. “І я погодилася. Мамо, правда у мене буде найкраща сукня і найкраще весілля”.
“Так, доню. У тебе буде найкраща сукня, і весілля теж буде найкраще” – Галина поставила слухавку і тут же набрала номер своєї подруги, Софії, яка допомагає українкам в Італії знайти роботу.
“Софіє, я передумала їхати додому. Чи є щось у тебе для мене?”
Автор Олеся Біла
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
