Я родом з невеличкого містечка, але вже кілька років живу в столиці. Цієї осені моя сестра робила весілля своїй доньці, але на цьому торжестві мене не було, хоча племінниця є ще й моєю похресницею.
Весілля закотили феєричне, з усіма викрутасами, з дорогою відеозйомкою та крутою фотосесією, у найдорожчому ресторані їхнього міста, з весільною подорожжю Європою на весь медовий місяць.
Відразу скажу, що сестра з чоловіком не бізнесмени, не багатії. Моя сестра працює в школі, її чоловік працює водієм автобуса. Сама хресниця продавець одягу у місцевому бутіку, її чоловік торгує в сусідньому бутіку китайською технікою та чохлами від телефонів. Зрозуміло, що грошей там немає зовсім.
Обов’язки з оплат грамотно розподілили на всіх гостей. Основний пакет ліг на батьків та близьку рідню. Ну, і мене, звичайно, віднесли до рідної рідні.
Своєї сім’ї у мене поки що немає. В рідному містечку я маю двокімнатну квартиру. Моя подруга, яка виїжджала за кордон, продавала її зовсім не дорого. Квартиру купила для батьків, на старість років, якщо раптом вони захочуть переїхати із села до міста. Мені хотілося, щоб батьки на старість років пожили в хороших умовах. Але вони поки що не хочуть, тому квартира просто стояла.
Приблизно за місяць до весілля хрещениці дзвонить мені сестра та просить допомогти з весіллям. Допомогти так, як подарунок. Вона попросила оплатити фото та відеозйомку. Озвучила суму. Я погодилася, гроші перевела на картку.
Приблизно за тиждень знову дзвонить сестра, каже, щоб я додала грошей на тур Європою для молодят. Це має бути подарунок від бабусь, але їм не вистачає трохи.
Подзвонила мамі. Та сказала, що діти так хочуть, так хочуть, а в них це єдина онука, а грошей не вистачає, допоможи. Допомогла. На карту сестри знову перерахувала гроші. Зрозуміло, що у батьків їх назад забирати не буду.
Через кілька днів знову дзвонить сестра: треба заплатити додатково ще за 5 гостей. Гроші перерахувала з умовою, що це в борг і сестра мені їх за кілька місяців поверне. Вона погодилася на всі мої умови і я знову закинула озвучену суму на карту. Потім потрібно було зі столиці сестрі привезти дві сукні, щоб вона гарно виглядала на весіллі доньки.
За два дні до весілля, я прибула в наше містечко. Приїхала я увечері. На мене чекала вся сім’я з батьками на чолі. Я розпакувала валізу, всіх обдарувала гостинцями та сіли ми вечеряти. А за вечерею моя мама почала розмову:
– А ти знаєш, доню, ми тут з батьком поговорили і вирішили, що нікуди ми зі свого села на старості не поїдемо. Нам там добре, нам там звичне, господарство там невелике. А що ми робитимемо в місті? Тому ми вирішили, що ту квартиру, що ти купила нам, подаруй ти її на весілля племінниці. Вона ж не чужа тобі. Та й хрещениця вона твоя.
Я їм сказала, що квартири я нікому дарувати не збираюся. Мені б хто подарував, сама на орендованій живу і ця квартира мені знадобиться, якщо я надумаю іпотеку брати. А я однозначно надумаю.
Квартира ця оформлена на мене, я єдина її господиня. Похвалила себе багато разів, що не оформила її колись на батьків, бо в мене зараз би ніхто й не питав. Я запропонувала молодятам пожити в моїй квартирі, поки вони собі щось не куплять або квартира не знадобиться мені. Я навіть готова, як і раніше, платити за неї.
Сестра образилася, сказала, що вона сподівалася, що я сестра і допоможу. Я забрала рюкзак і вийшла надвір. Викликала таксі, ключі від квартири у мене при собі, меблі подруга там всі залишила і меблі цілком непогані. Як ви вважаєте, що я побачила у своїй квартирі? Виявляється, племінниця уже там живе, поселилася без мого дозволу.
На весіллі мене не було. З сестрою ми не спілкуємось. Гроші мені так ніхто і не повернув. Похресницю я впустила в квартиру до весни, а далі нехай думають, що робити. Я буду цю квартиру продавати – менше буде проблем.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
