В Португалію я поїхала не через щасливе життя, звісно, на жаль.
Справа в тому, що чоловік залишився без роботи, а у мене троє дітей, жили ми в селі досить таки бідово.
Діти ще в школу ходили, але я розуміла, що школа швидко закінчиться і мені доведеться думати про освіту їх, а забезпечити сама їм трьом я не зможу, а чоловікові якось зовсім байдуже до того було.
Ми жили в хаті з моїми батьками. Хоча проживали в селі, але хата у нас була дуже велика, гарна, тато мій сам побудував. Він був гарним будівельником, в селі його люди усі знали і цінували.
Тато був у нас гарним господарем, все старався для сім’ї. Я й досі, коли ходжу по селі, то бачу хати, які він будував своїми руками людям, пишаюся ним і іноді сльози втираю.
Думаю, ну чому доля мені не подарувала мені такого чоловіка, як мій чудовий та працьовитий татусь? Зараз ми б усі жили зовсім по-іншому.
Та, на жаль, мого тата не стало давно. Ми стали жити разом з мамою, моїм чоловіком і трьома дітьми в його хаті.
Чоловік роботи довго не міг знайти, лише були тимчасові підробітки, а я дивлячись, що Андрій не може забезпечити сім’ю, вирішила їхати за кордон.
До того я в їдальні працювала шкільній, а заробітки там, самі знаєте, малі. На життя з трьома дітьми не вистачало, навіть, якщо мамину пенсію врахувати.
Загалом, працюю в Португалії на складі я вже майже 4 роки.
Моя сім’я в селі стала жити краще, діти дуже задоволені, адже в школу стали гарно одягатися, знають, що я дам їм гарну освіту. Тому у них з’явилися мрії, вони краще навчаються, отримують гарні оцінки.
Діти дуже допомагають бабусі, мама нахвалитися не може ними, адже в усьому допомагають їй, бо знають, що бабуся старенька, а мама гроші заробляє для всіх. Я навіть відкласти тут змогла 7 тисяч євро.
Але про ці гроші родині поки не кажу, хай це буде для них сюрприз, тих грошей, що я їм висилаю додому, в селі їм вистачає, мама ще й з них і собі відкладати встигає, каже то для мене з дітьми.
Загалом, все добре було б. Але от чоловік.
Андрій став з друзями засиджуватися, спочатку на сивеньку йшли його підробітки, а потім і в борг став брати в сусідів.
Повертати було нічим, борги збиралися і сусіди до мами моєї приходили, щоб вона віддавала усе.
Мама один раз дала, а другий раз сказала, що віддавати борги за Андрія не буде, він зовсім чужа людина їй.
Тоді тітка Одарка і мені подзвонила.
Скажу чесно, мені так соромно стало. Я сказала, що зрозуміла її.
А от зараз сіла і не знаю, що робити.
Можливо, варто залишати всі ці заробітки і їхати додому, адже коли я була вдома, то й Андрій не пив.
Можливо, варто на перше місце поставити сім’ю, а не гроші.
Чи просто розлучитися з чоловіком? Але чи це буде правильне рішення, адже діти дуже люблять свого батька?
Фото ілюстративне.
