У шлюбі з чоловіком я вже 10 років, у нас є шестирічна донька. Відразу після весілля ми з чоловіком почали жити окремо, житло знімали. І лише нещодавно переїхали у свою квартиру.
Допомогли мої батьки, які дали гроші нам на квартиру. Мама моя вже років 8 на заробітках за кордоном, от вона і допомогла.
Батько завбачливо запропонував записати житло на когось з них, а потім вони перепишуть на мене або на онуку, але я не погодилася, сказала, що так ми з чоловіком не будемо відчувати себе господарями.
Після певних роздумів, мої батьки погодилися зі мною, мама передала гроші і на квартиру, і на ремонт, а житло ми записали на нас обох з чоловіком. Переселилися ми кілька місяців тому, меблі самі купуємо, правда, придбали ще не все.
Моєму щастю не було меж, я навіть подумала, що хочу другу дитину. Наша старша донечка цього року піде в перший клас, власне житло тепер у нас є, можна і про декрет подумати.
Але те, що сталося днями, перекреслило всі мої плани. В понеділок я прийшла з роботи раніше, відразу пішла на кухню готувати вечерю, планувала зробити вареники, які так любить мій чоловік.
Коли повернувся додому Сергій, я попросила його сходити в магазин за хлібом і сметаною. Він пішов, але випадково вдома залишив свій телефон.
І саме в цей час йому прийшло повідомлення. Я не відкривала його, але ту частину, що висвітилася на екрані, я встигла прочитати. Було чітко зрозуміло, що в мого чоловіка є інша жінка.
Поки Сергій повернувся з магазину, його речі у двох валізах вже чекали біля вхідних дверей. Він зайшов у квартиру, а я сказала, що все знаю і попросила його піти.
Чоловік не став нічого пояснювати, пішов до своєї мами. А на наступний ранок до мене приїхала свекруха. Купила торт і мандарини, веліла ставити чайник. Ми сіли пити чай, обидві спочатку мовчали, бо що тут скажеш, коли і так все зрозуміло.
Вона заговорила першою. Зізналася, що 20 років тому була у такій же ситуації, дізналася про іншу жінку. Спочатку теж хотіла розлучатися, але потім піддалася на вмовляння чоловіка і зберегла сім’ю, хоча це було дуже непросто.
Свекруха просила мене подумати, сказала, що тепер, коли діти виросли, і вони з чоловіком залишилися вдвох, вона зовсім не шкодує, що тоді прийняла саме таке рішення.
Може, вона і права. Але у мене ще свіжа образа. Тому я не знаю що робити, як правильно поступити.
Чоловік телефонує, пише, просить пробачити. Каже, що такого більше не повториться. А я не знаю, чи можна після цього йому вірити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
