fbpx
Життєві історії
В понеділок після свого ювілею мама випадково знайшла документи на будинок. Каже, що не знає, що тепер їй робити. Якщо власником будинку стане син вітчима, мамі треба буде з’їжджати

Минулої суботи у мами був день народження. Приїхали ми з братом, і син вітчима. Мама накрила гарний стіл, ми добре посиділи. Виглядала мама щасливою, ми за неї дуже раділи. У них з вітчимом дуже гарний будинок, ми з братом подарували мамі новий телевізор.

Мама нещодавно вийшла на пенсію, разом із чоловіком вони понад 30 років. Він нам не рідний батько, мати прийшла жити до нього з маленькими дітьми. З вітчимом ми прожили все своє дитинство і вважали його батьком. У нього також є син, наш ровесник. Вони майже не зустрічалися з того часу, як розлучилися з його матір’ю. Вітчим просто платив аліменти на сина.

Нашій мамі 62 роки, а вітчим на 10 років старший за неї. Мама доглядає його, піклується про нього. Живуть добре, завжди радилися, разом ухвалювали рішення. Так було й досі. Але нещодавно він прийняв дуже важливе рішення сам. Свій будинок, де все зроблено руками нашої мами, він заповів своєму синові.

Син знайшов батька приблизно пів року тому, і відтоді зачастив до нього в гості. Вітчим дуже радів, що з сином налагодив стосунки, тому і зробив йому такий щедрий подарунок. Головне, що мама ні про що навіть не здогадувалася.

А в понеділок після свого ювілею вона випадково знайшла документи і відразу зателефонувала мені. Каже, що не знає, що тепер їй робити. По суті, якщо власником будинку стане син вітчима, мамі треба буде з’їжджати. Але куди? Іншого дому у неї немає.

Запитала, чи я не прийму її, якщо раптом що. Вітчим вибачився за те, що залишає її без дому, але нерухомість він віддає своєму рідному синові.

Звичайно, без даху над головою вона не залишиться – і я, і брат чудово ладнаємо з мамою і дуже її любимо. Мама вважає, що її зрадили. Вона й не могла подумати, що так вийде. Прожити більше 30 років разом, все ділити, і отримати такий підсумок. Я теж вважаю цей будинок рідним домом. Там ми жили з раннього дитинства. Мені й на думку не могло спасти, що вітчим може так вчинити, адже в цей будинок мама вклала не тільки душу, але і чималі кошти.

Брат теж дуже здивувався, коли почув цю новину. Але якщо я змирилася, він переконує маму піти до суду, відстоювати свої права.

Хіба можна щось зробити? І як вітчиму сказати, що він не правий? Не знаю, як вчинити – і маму шкода, і на вітчима образа з’явилася.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page