fbpx
Життєві історії
В похапцях збираючись від свекрухи, я забула свій телефон на дивані, згадала про це по дорозі, добре що недалеко відійшли, тому я вирішила повернутися. Піднімаючись сходами на четвертий поверх, я почула розмову свекрухи з її сусідкою. Вона скаржилася на нас, що ми їй на ювілей всього три тисячі подарували, а це за нинішніми мірками навіть не сто доларів

Днями у мами мого чоловіка був день народження. Свекруха відзначала ювілей, вона гостей не кликала, але я розуміла, що було б добре їй щось пам’ятне подарувати. Але тут проблема в тому, що вгодити їй практично неможливо.

Ми з чоловіком одружені вже десять років, і як я не старалася, але улюбленою невісткою стати не могла. Та моя мама завжди мене вчила, що свекруха – це жінка, яка народила мені чоловіка, і вже через це треба намагатися з нею мирно жити. До того ж, так і більше спокою в нашій з чоловіком сім’ї буде. І весь цей час я роблю над собою зусилля, намагаючись тримати мир.

Знаючи характер свекрухи, я задовго до її дня народження почала думати, що їй подарувати. Посуд, техніка, предмети побуту чи вазочки я відразу відкинула, бо, по-перше, у моєї свекрухи в квартирі усього цього повно, а по-друге, такі речі вона ніколи подарунком не вважала, мій чоловік просто купує їй те, що вона просить.

Свято наближалося, а я так і не знала, що подарувати свекрусі. Чоловік недавно купив їй новий телефон, бо старий погано працював, так що і цей варіант не проходив. Я стала перед вибором – купуй що хочеш. Так не придумавши нічого, я запропонувала чоловікові подарувати мамі гроші. Він погодився, бо йому байдуже, але тут виникло ще одне питання – яку суму поставити в конверт так, щоб свекруха не образилася.

Я порадилася з подругами на роботі і вирішила, що три тисячі гривень буде достатньо. Купила я ще букет за 600 гривень, і пішли ми до свекрухи. Вона столів святкових не накривала, пригостила нас чаєм і тортом. Коли свекруха заглянула в конверт, у неї відразу зіпсувався настрій, це було дуже помітно, тому ми з чоловіком встали з-за столу і сказали, що нам пора.

В похапцях збираючись, я забула свій телефон на дивані, згадала про це по дорозі, добре що недалеко відійшли, тому я вирішила повернутися. Піднімаючись сходами на четвертий поверх, я почула розмову свекрухи з її сусідкою. Вона скаржилася на нас, що ми їй на ювілей всього три тисячі подарували, а це за нинішніми мірками навіть не сто доларів.

Мама чоловіка так щиро скаржилася подрузі, а та її так підтримувала, що я навіть не знала як перервати їхню розмову, тому стала слухати далі. І що я тільки не почула про себе – одним словом, найгірша невістка. Адже мені чоловік на день народження сережки з діамантами купив за двадцять тисяч, а їй якихось нещасних три тисячі в конверт поставили.

Я вирішила, що зроблю вигляд наче нічого цього не чула. Почала голосно шаркати ногами, вони мене побачили і припинили розмову, я зайшла в квартиру, забрала свій телефон, на прощання ще раз обняла свекруху, подякувала і пішла. Адже що це дасть, якщо я почну заперечувати чи виправдовуватися, маму чоловіка я не зміню, тому я нічого і не сказала їй. От лише не знаю, чи варто говорити про цей випадок чоловікові?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page