В це важко повірити, але після 30-ти років шлюбу мій чоловік знайшов собі іншу і пішов від мене.
Чи жарт? Ми ж з ним пів життя разом, у нас двоє дорослих дітей.
Та й жили ми весь цей час дуже добре, ніколи ж не сварилися, все у нас завжди по-хорошому вирішувалося.
Наші друзі і родичі завжди захоплювалися нашими стосунками.
Наш шлюб справді був міцним та надійним, принаймі, я так вважала.
Я вийшла заміж в 2о років. Степан був моїм сусідом, ми жили недалеко один від одного, тому давно зналися.
Ми рік зустрічалися, а потім створили сім’ю. Чоловік був старшим за мене на три роки.
Ми жили, душа в душу, розуміли одне одного з півслова.
Іноді я боялася, що це сон, і він може закінчитися.
Так і сталося. Наші сини виросли і пішли від нас, стали своє життя будувати.
Ми знову залишилися вдвох, але і далі добре ладнали, нам з чоловіком завжди є про що поговорити.
Я не помітила зміни щодо чоловіка до мене. Він був шанобливий і уважний як завжди.
Але він змінився на інший бік. Мій чоловік чомусь вирішив, що в 55 потрібно змінити стиль.
Він почав по-іншому одягатися і навіть змінив зачіску на більш моднішу і сучаснішу.
А останні кілька місяців чоловік почав затримуватися на роботі, додому приходив у гарному настрої.
Я й не могла подумати, що причиною такої поведінки стала інша жінка.
Але якось, в перших числах січня, я поверталася з роботи додому, до мене підійшла молода жінка.
Вона відразу сказала, що нам треба поговорити. Я не могла зрозуміти, що їй потрібно, але погодилася.
Ми сіли на найближчу лавочку. Я чекала чого завгодно від цієї розмови, але ніколи б не подумала, що переді мною сидить моя суперниця.
Дівчина довго не наважувалася розпочати. Видно було, що вона дуже хвилюється.
Вона була значно молодшою за мене, на вигляд їй було максимум 30 років.
Я чекала, коли вона почне говорити, а вона натомість просто розплакалася.
Я нічого не могла зрозуміти, що відбувається.
А потім дівчина сказала, що любить мого чоловіка і просить мене відпустити його.
Вона повідомила, що він відчуває до неї ті самі почуття, але боїться мене образити, тому що у нас з ним сім’я.
Я не знала, що сказати та як взагалі реагувати на цю сповідь.
Я підвелася і пішла додому. В душі у мене почався справжній ураган.
Увечері чоловік прийшов додому, як ні в чому не бувало, і в гарному настрої.
Воістину кохання окрилює, подумалося мені. Було так сумно та прикро, але я не знала, як розпочати цю розмову.
Мені треба було подумати. Тому в той вечір я не сказала жодного слова про те, що мені відома правда.
Наступного дня була тридцята річниця нашого весілля. Я прямо запитала чоловіка, що відбувається.
Він лише відповів, що вони разом пів року, і він теж її дуже любить.
А як же я? Чоловік сказав, що до мене в нього інші почуття – подяка за прожиті разом роки та за наших дітей. І все, більше нічого не залишилося.
Я вирішила не тримати його і відпустила.
Не знаю чи вийде у них сім’я, але я їм бажаю щастя, хоча у це важко повірити.
Я вирішила жити для себе. А який у мене ще вихід?
Скоро у мого старшого сина народитись дочка, у мене буде внучка.
На жаль, навіть після 30 років шлюбу чоловік може піти та розпочати життя з чистого аркуша.
Хотілося б почути поради тих жінок, які вже пройшли через те, що мені належить пережити.
Наскільки це важко – відпустити чоловіка, з яким ти прожила 30 років?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
