fbpx
Життєві історії
В пам’ять про Бориса і з поваги до його волі, Софія вирішила не оскаржувати його заповіт. Чоловікова половина майна перейшла до Віри. Софії було дуже прикро – спершу чоловіка не стало, а тепер своє майно треба віддавати чужій людині. Адже за все життя він навіть не заїкався про цю Віру, тому Софія навіть не могла припустити, що все може скластися саме так

Софія з Борисом прожили у шлюбі гарне, довге життя. Щоправда, розписалися вони коли їм було вже років під тридцять. Потім народили синочка. Жили добре, в мирі та достатку. Змогли купити квартиру, побудували заміський будинок з усіма зручностями. Відпочивали за кордоном.

Подружжя завжди один одному зберігали вірність. На сторону ніколи не дивилися. Їм заздрили багато їхніх знайомих.

Їхній єдиний син виріс і в 20 років надумав одружитися, дівчина була з хорошої сім’ї, то ж Софія з Борисом лише раділи за сина. Раніше нас, подумала Софія тоді. Вони змогли забезпечити житлом молодих. Тільки були у Софії якісь недобрі передчуття – занадто все добре складається по життю. Так і сталося. Бориса не стало.

Софія довго не могла оговтатися від втрати, але змусила себе змиритися. Знайшла роботу до душі і відволікалася, як могла. Через якийсь час вони з сином відправилися до нотаріуса. Половина майна належала їй. А друга половина – чоловікові. Іншої рідні, начебто, не було.

Але у нотаріуса на Софію чекав сюрприз. Їй повідомили, що все своє майно чоловік залишив жінці на ім’я Віра. Незнайомка також прийшла на зустріч. Софія нічого не могла зрозуміти – дивилася на них з подивом. Жінка виглядала літньою і непривабливою. Якщо самій Софії вже за п’ятдесят, то ця явно старше. Що могло пов’язувати її та чоловіка Софії?

Нотаріус сказав, що Борис ще 28 років тому написав власноруч заповіт на цю жінку. І ніхто його не відміняв. Тому, згідно із законом все спадщина належить їй.

***

Віра з Борисом познайомилися відразу після інституту. Закохалися один в одного і вважали, що їхнє щастя буде тривати вічно. Він у неї перше кохання, улюблений, рідний, піклувався і вона була щаслива. Одного разу вони подивилися кіно, де пара написала заповіт один на одного. І їм це припало до душі. У вигляді жарту вони теж пішли до нотаріуса і зробили те ж саме.

Тільки життя розпорядилося інакше. У Бориса серйозно захворів тато і він змушений був переїхати з ним за кордон для лікування. А Віра зустріла іншого хлопця і народила від нього дитину. Вийшла заміж. Від Бориса звісток не було. Потім вона переїхала в інше місто, де працював її чоловік. Після народження дочки вони прожили недовго – скоро розлучилися.

Вона не забула про той заповіт, і свій переписала на дочку. Тому була здивована, коли на її ім’я прийшов лист. Адже вона вже забула про Бориса. І про заповіт також.

***

Борис замотався, коли не стало батька, потім він доглядав за матір’ю. Після повернення йому повідомили, що Віра переїхала і забув про неї. Не став шукати. Зустрів Софію і вирішив з нею одружитися, хоч і не сильно любив її. Жили вони спокійно.

– Ось і що тепер робити? Віддати їй половину? – ставила всім питання Софія. – Дуже дивно, що Борис не змінив свого заповіту. Виходить, що любив її досі.

В пам’ять про Бориса і з поваги до його волі, Софія вирішила нічого не оскаржувати. Чоловікова половина майна перейшла до Віри. Софії було дуже прикро – спершу чоловіка не стало, а тепер своє майно треба віддавати іншій людині. Адже за все життя він навіть не заїкався про цю Віру…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page