Зі мною сталася така історія, що ніколи б не подумала. Вона для мене дуже несподівано і, певною мірою, напевно, повчальна.
А просто декілька днів назад відбувся зі мною не зовсім гарний випадок, після якого моя сусідка перестала зі мною вітатися та навіть спілкуватися, на що я навіть й не сподівалася сама.
Справа в тому, що піні Ольга, моя сусідка по сходовій площадці, жінка вже давно немолода, зрідка сама виходить з дому, адже п’ять поверхів для неї серйозна тому перешкода і це зрозуміло цілком.
Діти їй звичайно допомагають, але вона їх намагається зайвий раз не обтяжувати своїми проханнями і турботами.
Найчастіше зараз жінка звертається до своїх сусідів, щоб, йдучи в магазин, заодно і їй щось купили.
Якось увечері повертаюся я з роботи додому і зустрічаю пані Ольгу на майданчику, де вона мене вже з нетерпінням чекає не одну годину, знаючи в скільки я приходжу, адже вже звикла до мого графіку життя, напевно.
І каже: «Ти ж зараз підеш з собакою гуляти, пройдися в сторону магазину». І простягає мені список великий усього, що їй необхідно купити.
У мої плани це не входило, звісно, але не залишати ж стареньку жінку голодною, тому відмовити, звичайно, я не могла їй.
Беру я той великий список, заходжу за собакою і виходжу відразу на вулицю.
Зайшла я в магазин, купила все по списку, який мені дала моя сусідка, і поверталася додому з великою, важкою сумкою продуктів, розмірковуючи яку купу справ мені треба ще вдома переробити.
Щиро кажучи, сусідка не особливо мене шкодувала, сумка була повна всього, я ледве сама її донесла.
І тут моя собака надумала зробити свою купу справ, і поки я була в своїх думках, зробила це прямо на дорозі.
Дістала я з кишені, заздалегідь приготовлений пакетик, склала все собаче туди, озирнулася, а контейнера для сміття поблизу немає, як і вільних рук теж, адже в одній руці важка сумка, а в другій повідок з собакою.
Ну і не придумала нічого кращого, як покласти кульочок тимчасово, як я тоді думала, в магазинний пакет. Перед чим я його, звісно, загорнула ще в один пакет, щоб все добре було.
Я його акуратно зав’язала, і поклала так, щоб він нічого не діставав.
Загалом, мабуть втома після довгого робочого дня позначилася, та ще й біганина по магазині, коли тебе сама собака на вулиці чекає, звісно, я поспішала, але про це я згадала не скоро.
Спочатку дивувалася, що пані Ольга перестала мене зустрічати після роботи на майданчику, а як побачить, що я йду, то відразу голову відвертає, ніби не впізнала мене.
Потім сама вирішила до неї завітати і запитати чи не треба чого їй купити, а вона лише сухо мовила:
– Ні!, – і зачинила переді мною двері. Я була дуже здивована такою відповіддю, від якою віяло холодом якимось і зневагою.
І лише через якийсь час мене осінило чому в моїй сусідці, раніше завжди привітній жінці, раптом сталася така зміна, лише згодом до мене все це дійшло.
Моя уява відразу ж намалювала картину під назвою «пакетик з сюрпризом».
Можу тільки здогадуватися, що подумала в той момент про мене пані Ольга.
Тепер вона навіть не вітається зі мною зовсім.
І ось тепер думаю, чи варто з нею порозумітися і все їй спокійно пояснити та вибачитися, за такий необережний і не дуже гарний вчинок, адже я це зробила випадково, або скористатися ситуацією, щоб більше не грати роль соцпрацівника. У неї є діти та рідні, нехай допомагають.
Просто прикро, що людина не запитала нічого, не поцікавилася. Я для неї стільки зробила добра, лише один раз зробила помилку, і та вже відвертається від мене. А вона?
Чи варто мені вибачатися перед сусідкою?
Фото ілюстративне.
