У мене з мамою і так були не найкращі стосунки, а тепер вони зовсім зіпсувалися. Я хотіла зробити як краще, а вийшло так, що я матері життя зіпсувала.
Вдома я давно не живу, але на минулих вихідних я поїхала в наше містечко до мами в гості.
В п’ятницю ввечері я йшла на зустріч з подругою, і випадково побачила свого вітчима, який сидів за столиком в кафе з іншою жінкою.
Я зупинилася, і стала за ними спостерігати. З побаченого я зробила висновок, що у них стосунки.
Мені було прикро за маму, я не хотіла, щоб вона почувалася ошуканою, тому я прийшла додому і про все їй розповіла.
Але нічого доброго з цього не вийшло. Тепер мама зробила мене у всьому винною.
У нас була дружна і щаслива сім’я, а коли я була в 11 класі, раптово не стало батька.
Мама наскільки важко це переживала, що я навіть вирішила не їхати з дому і не поступати в університет, щоб бути поряд з нею.
Та вона не погодилася, сказала, що життя продовжується і мені треба думати про себе.
Я поїхала, але щотижня приїжджала додому, щоб розрадити і підтримати маму.
Коли я була на третьому курсі, в мами з’явився чоловік, і вже не було потреби їздити до неї так часто.
Вітчим був молодшим за маму на кілька років, за плечима у нього розлучення і дочка в першому шлюбі.
Мені цей чоловік не сподобався, але я бачила, якою щасливою стала мама, тому я не втручалася в їхні стосунки.
Вони розписалися і стали жити в нашій квартирі. Вітчим ставився до мене добре, але все одно я не могла з ним спілкуватися, тому з кожним разом я все рідше приїжджала додому.
Після закінчення університету я почала зустрічатися з хлопцем.
Незабаром він зробив мені пропозицію і я погодилася.
Але заміж я так і не вийшла, бо мій наречений мені зрадив, а я не змогла цього пробачити.
Цей факт дуже вплинув на мене, я з головою кинулася в роботу, бо і хотіла забутися, і гроші теж мені були дуже потрібні, щоб принаймні оплатити оренду житла.
І ось я нарешті знайшла час щоб приїхати до мами.
Вітчима в той вечір я побачила випадково, він сидів за столиком з молодою жінкою, вони виглядали як закохана пара.
Коли я про все розповіла мамі, вона мені не повірила, сказала, що в мене з нареченим нічого не вийшло, тому я вирішила зіпсувати і її особисте щастя.
Я відразу ж пошкодувала про те, що вирішила мамі сказати правду, зібрала свої речі і ще ввечері поїхала, не стала чекати ранку.
Але на цьому ця історія не закінчилася.
Вранці мама мені зателефонувала і звинуватила мене в тому, що через мене від неї пішов чоловік.
Виявляється, вона не втрималася і коли вітчим ввечері повернувся додому, почала його про все розпитувати, а він вирішив нічого не пояснювати, сказав, що якщо йому не довіряють, то він йде геть.
І тепер в цьому винна я.
Невже я справді винна?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.