В пʼятницю ввечері на кухні пахло піцою, а на екрані телевізора вже починався черговий випуск «Холостяка».
— Тихіше, Ігорю, зараз почнеться церемонія троянд! — крикнула з вітальні Олена, зручно вмощуючись на диванчик біля телевізора.
— Та що ти там знову дивишся? — чоловік зайшов до кімнати, покручуючи головою. — Ті самі дівчата, ті самі сльози.
— Це цікаво! — відрізала вона, навіть не відриваючи погляду від екрана. — Сьогодні він когось відправить додому, а когось поцілує.
Ігор зітхнув і сів поруч. Але через кілька хвилин не витримав — узяв телефон і пішов у спальню.
Вони з Оленою були одружені вже вісім років. Кохали одне одного, хоч і не без дрібних суперечок — все як у всіх.
Їхня донька Марічка навчалася в третьому класі, усе було, як у більшості сімей: робота, кредити, побут.
Та останнім часом Ігор усе частіше відчував, що дружина ніби «десь не тут».
Раніше вони вечорами гуляли з собакою, разом готували вечерю, сміялися з жартів.
А тепер — телевізор. І не просто телевізор, а «Холостяк».
Олена дивилася кожен випуск, кожне інтерв’ю, знала всіх учасниць по іменах. Вона з нетерпінням чекала на кожен новий випуск, а потім ще годинами говорила з подругами по телефону, обговорюючи поведінку головних героїв. Вона жила так, наче це її реальне життя.
Ігор жартома називав того красеня з екрану «її другим чоловіком», але з часом йому стало не до жартів.
— Ти бачив, як він дивився на Інну? — вигукнула Олена одного вечора, аж ложка впала на стіл.
— Ага, бачив. Так само, як ти на нього, — пробурмотів Ігор.
— Та перестань! Це ж просто шоу.
— Та ну? Ти вже тиждень говориш про нього, наче про сусіда.
Він вийшов надвір курити, хоча кинув ще два роки тому.
Дим різав горло, а в серці росла образа. Він не ревнував — ні. Просто відчував, що втрачає її.
Наступного дня вони посварилися.
— Ти розумієш, що в нас удома немає про що поговорити, крім того «Холостяка»? — Ігор грюкнув чашкою по столу.
— Бо ти ніколи не слухаєш! Я тобі кажу, що мені подобається ця програма, а ти…
— А ти з нею живи тоді! Може, той Олександр тебе і нагодує, і доньку в школу відведе!
Олена мовчки зібрала сумку й пішла до подруги. Хто-хто, а Людмила її в цьому питанні точно підтримає, їм буде про що поговорити — не те, що чоловік…
Марічка плакала цілий вечір, бо хотіла, щоб мама залишилася вдома.
Ігор сидів на дивані з холодною піцою й слухав тишу. Телевізор мовчав — наче навмисне.
Він подумав, як усе безглуздо: посварилися через телевізійне шоу. Але десь у глибині душі він розумів — справа не лише в програмі.
Колись він перестав цікавитись її дрібницями: новою сукнею, рецептом, настроєм.
А вона, шукаючи тепла, занурилась у вигадані почуття з екрана.
Минув день. Олена не дзвонила.
Ігор зібрався і поїхав до її подруги Люди. Та, побачивши його на порозі, тільки склала руки.
— Нарешті згадав, що маєш дружину?
— Людо, скажи, вона в тебе?
— У мене. Але не квапся — вона ображена.
Він не став чекати — просто зайшов до кімнати.
Олена сиділа на дивані з чашкою чаю. Очі червоні.
— Привіт, — тихо сказав Ігор.
— Привіт.
— Слухай, я, може, і бурчу, але… мені просто тебе не вистачає.
— Мене? Ти ж сам віддалився. А мені хотілося хоч трохи емоцій.
Він сів поруч.
— Знаєш, я вчора вперше подивився твого «Холостяка».
— І як?
— Чесно? Дивно. Всі такі гарні, але штучні. А ти — справжня.
Олена вперше за довгий час усміхнулася.
— Може, нам теж трохи треба шоу? — пожартувала вона.
— Та ну, ще троянди роздавати почнеш.
— А чому б і ні? — засміялася. — У тебе, до речі, лишилась моя улюблена троянда на підвіконні.
Вони повернулися додому того ж вечора.
Телевізор мовчав, але атмосфера вже була іншою.
Ігор намагався більше говорити, а Олена — менше жити емоціями з екрана.
Одного вечора він купив букет троянд.
— Що це? — здивувалась вона.
— Церемонія. Тільки цього разу я вибираю тебе. І завжди вибиратиму.
Вона засміялася крізь сльози.
— А я приймаю твою троянду.
Через кілька днів вони дивилися фінал разом.
Коли головний герой на екрані подарував останню троянду своїй обраниці, Ігор нахилився й пошепки сказав:
— Знаєш, може, й добре, що ти тоді дивилася це шоу. Бо якби не воно — ми, мабуть, не зрозуміли б, як далеко віддалилися одне від одного.
Олена притиснулась до нього.
— А може, кожному подружжю треба свій «Холостяк» — щоб зрозуміти, хто справді твоя людина.
Він обійняв її, і цього разу ніхто не вийшов із кімнати.
Піцa пахла, телевізор блищав, а між ними було те, чого не покажеш у жодному шоу — справжнє життя, яке вони вирішили будувати знову.
Мораль: іноді ми шукаємо емоції у вигаданих історіях, тоді як справжні почуття — поруч. Їх просто треба помітити, перш ніж загубити у шумі телевізора.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
