Дмитро поспішав додому, до своєї сім’ї, адже на вулиці вже досить темно, а вдома його чекає дружина з дітками на вечерю.
Сьогодні, після роботи Дмитро зайшов до своїх батьків, вони самі його покликали, щоб допоміг пересунути шафу. Мамі захотілося змінити обстановку, переставити меблі по іншому. Дмитро звик, що всю важку роботу запрошують робити його. Менша на два роки сестра Ірина, такого робити не буде. Вона розлучилася, живе з донькою з батьками вже давно, а ті шкодують її дуже і вже сьогодні говорять, що їх квартира дістанеться її, адже в брата вже все є.
Дмитро добре знає, що мама не любить його, як би сумно це не звучало. Скільки чоловік себе пам’ятає, йому не давали ні хвилини відпочивати. Коли приходив зі школи, в його обов’язки входило прибрати у квартирі, приготувати вечерю. Мама після роботи прийде стомлена, тому, якщо не буде приготовлено щось на вечерю, їй це зовсім не сподобається. Їй немає діла, коли Дмитро робитиме домашнє завдання. Дмитро ще з дитинства був винен у всьому, навіть коли молодша сестра щось зробить і покаже рукою на нього. Мама і не має часу виясняти хто що робив, хто правий, а хто винен. Винен Дмитро.
Ірина з роками не стала кращою. Як і раніше, в усіх своїх негараздах вважає винним брата, тому й виросла такою, вважає, що їй усі винні. Дмитро навпаки. З раннього дитинства привчений до відповідальності. Тому наполеглива праця дала свої гарні результати. Після школи пішов працювати, мама сказала, що платити за його навчання не буде, у неї зовсім немає коштів.
Дмитро працював добре, начальство помітило, запропонували піти вчитися на заочне відділення. Після навчання отримав дуже хорошу посаду з великою зарплатнею. Після того Дмитро взяв квартиру в кредит. Зараз живе окремо, але мама не може заспокоїтися, що не допоміг купити квартиру Ірині. Тоді ж під час суперечки й запитав, чому вона його так не любить. Тому, говорить, що схожий на мою свекруху, а я її ніколи не любила. А ти, продовжує, і обличчям, і вдачею в неї весь пішов, так мені її нагадуєш.
Після цих слів Дмитро образився на маму, звісно. Два роки не спілкувався з сім’єю. Ірина телефонувала братові інколи, якщо гроші мама не давала, то просила в брата. А так, ні мама, ні тато йому ніколи не телефонували. Були якимись байдужими до сина.
За той час, поки Дмитро не спілкувався з сім’єю, виплатив кредит за квартиру, натомість взяв другий кредит, на хороший автомобіль. Ірина про машину дізналася випадково, побачила біля супермаркету, що брат приїхав на новому авто. Розповіла про все вдома, що брат добре влаштувався. Тільки після цього батьки вирішили провідати сина. Відвідини були з однією метою, попросити, щоб купив машину і їм з дочкою. адже в транспорті зараз їздити не хочуть, постійно сидять вдома, їм потрібне авто.
Дмитро сказав, що нічого не збирається нікому купувати. То все зароблене лише його важкою працею.
– Якщо вам потрібно щось допомогти по господарству, я не відмовляюся. Але у мене ви більше нічого не просіть, я достатньо вам допомагав. Краще б Ірину он відправили на роботу, нехай спробує заробляти гроші, а не тільки витрачати, – відповів Дмитро батькам.
Відтоді спілкуються вони трішки, але тільки у справі. Батьки з донькою ображаються, адже син не хоче допомогти.
Фото ілюстративне.
