Влітку майже щовихідних ми з чоловіком їздимо на дачу. У нас там гарна природа, та й на грядках є урожай, який треба збирати, то ж ми вирушаємо в п’ятницю ввечері, а повертаємося додому в неділю під завісу дня. Ключі від квартири ми залишаємо мамі чоловіка, мало що може трапитися.
З свекрухою ми живемо в одному під’їзді. Олена Вікторівна на сьомому поверсі, ми з чоловіком і донькою на першому. Причому на близькому сусідстві наполягав чоловік, я тоді погодилася. Якби я знала, на що я погодилася.
У свекрухи є ключі від нашої квартири, з метою «стежити за квіточками, щоб не зів’яли». Так ось тільки ми вийдемо з під’їзду, таке відчуття, що вона тут же бігом в нашу квартиру і давай наводити «свій порядок».
Причому незрозуміло чим вона керується при цьому. Наші особисті речі сортуються в якійсь дивній послідовності, постільна білизна може укладатися в ящик з чоловіковими шкарпетками, частина викладається на підлогу і зверху кріпиться записка «на смітник», частина виявляється в пральній машинці, приготована для прання, хоча у мене в шафі просто апріорі не може бути непраних речей!
Кухонний посуд перекладається весь на свій лад, мені потім тиждень треба все з місця на місце перекладати, щоб привести все в звичний мені порядок.
Дитячі іграшки витягуються з коробки і теж проходять особистий відбір: якимось щастить менше і вони викидаються в смітник, як «старі і такі, що лише збирають пил». Думка дитини тут не враховується, все робиться на свій власний розсуд.
Всі мої кімнатні рослини нещадно заливаються, а тропічні рослини обрізаються, під виглядом «обрізки висохлих листочків».
Косметика моя, мабуть, теж їй до смаку. Я вже завагалася, кожен раз мені доводиться купувати косметику на двох!
Скільки разів я її по-доброму просила – ну не заходьте ви в нашу кімнату, «квіточки полили, квартирку провітрили і на тому спасибі!». Так ні, все даремно, Олена Вікторівна все робить по-своєму.
Коли починаю пояснювати чоловікові, він заступається за мамою, мовляв, мама старається, хоче як краще.
А цих вихідних ми повернулися, і я побачила, що свекруха викинула значну частину моїх речей – шорти, майочки, сукні літні, мовляв, ти їх і так уже не носиш.
Я наполягла, щоб чоловік забрав у мами ключі, але він не хоче, каже, що вона образиться, а їй в її віці хвилюватися не можна. Пробувала я свекруху і на дачу з нами запрошувати, але вона не хоче. Як на мене, їй просто цікаво погосподарювати у нас, коли немає нікого вдома. Що з цим робити, як це припинити, я не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
