Ніколи й подумати не міг, що розмір моєї заробітної плати так вплине на стосунки з моїми рідними та близькими. Тепер в моєму житті настав період непорозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя.
Колись я працював простим менеджером в поліграфії і був щасливий. Я отримував невелику оплату і всі були задоволені. Мої батьки вже пенсіонери і живуть на одну пенсію. Я допомагав, як міг, але з моїми доходами це було зробити складно. Сестра одна виховує сина, вона в розлучена зі своїм чоловіком. Ми з дружиною не ще не мали дітей, адже ще тоді жили на орендованій квартирі і збирали на своє житло.
Через 3 роки моєї старанної роботи мене підвищили до заступника головного редактора. Я паралельно здобував освіту в інституті за спеціальністю: “Видавництво і поліграфія”. Моє підвищення відбилося на моїй зарплаті і, доречі, дуже суттєво. Ми змогли з дружиною взяти кредит на квартиру в новобудові. Коли я і моя кохана переїхали в нове житло, вирішили, що пора задуматися і про дітей. Через пів року ми вже чекали на появу нашого первістка.
А моя сім’я моє просування по кар’єрних сходах трактувала, як не дивно, по-своєму. Першим дзвіночком стало невдоволення моєї мами. Вона нагадала мені, що я старший брат і міг би допомогти сестрі. Вона ж мати-одиначка, їй важко виховувати сина одній без батька. Я погодився з її доводами і почав допомагати своїй сестрі як міг. До слова, це було не так просто, незважаючи на хорошу зарплату, велика її частина йшла на погашення кредиту, а інша на підготовку до появи нашої дитини. Виявляється, що речі, для дітей коштують не малих грошей. Чого тільки варта коляска, автокрісло, шезлонг, ліжечко та найнеобхідніший одяг. Перераховувати можна до нескінченності. А, та й памперси! Але я намагався всюди встигати.
Коли дружина вийшла в декрет і перестала працювати, перший час ми не помітили проблем. Але потім зателефонувала моя сестра. Вона скаржилася, що нашим батькам дуже важко. У них зламався телевізор, і вони хотіли б купити новий. Але з їх доходами це неможливо. І знову хитро кинутий камінь у мій город. Як люблячий син, я купив батькам телевізор. Тільки їм, чомусь захотілося найбільший, який тільки був у магазині. Я ж не міг сказати, що не потягну його. В їхніх очах я заступник головного редактора, а значить мало не мільйонер.
Дружина почала висловлювати своє невдоволення. Вона зрозуміла, що мої найближчі родичі почали тягнути з мене гроші. Тепер до мене дзвонили з будь-якого приводу: заміна каналізації, потік кран, у племінника екскурсія і так далі. Коли народився малюк, стало складніше. Гроші спливали крізь пальці як пісок. Родичі продовжували бачити в мені якогось волонтера, а дружина сердилась. Адже, взятий нами кредит, ніхто не відміняв
І ось я в розгубленості. Я ж не можу поділитися на декілька частин, для всіх мене не вистачає. З одного боку дружина і син, з іншого сестра і батьки. І ще й наш чималий кредит, який я тягнутиму ще багато років один. Як пояснити всім, що їх багато, а я один. Потрібно поговорити з родичами, але мені не по собі від цієї думки. Як бути? Продовжувати терпіти або пояснити сім’ї як йдуть справи? мені неприємно, що вони мене вважають за гаманець, адже справи у мене не такі вже казкові, як вони собі уявляють.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
