В останню нашу зустріч Інна гарно виглядала: шикарна вечірня сукня, дорогі прикраси і гордовитий зарозумілий погляд. Але ж вона жила бiдно. Весь вечір у мене не виходив з голови загадковий кaвалер моєї подруги. На наступний день я взяла мобільник і відразу ж побачила нові подарунки Інни від її знайомого. Я була вражена. Та згодом я побачила її з чоловіком. Від незручності я причаїлася за стовпом. Тепер я розумію де вона бере гроші
У далекому минулому у мене була подруга по імені Інна. Дівчина неймовірної краси: природна, миловидна і сором’язлива. Ми тісно спілкувалися, але потім я вийшла заміж, і у мене з’явилися нові друзі. І у неї теж. За матеріалами
Але тим не менше наше спілкування не припинилося зовсім. Ми листувалися в соціальних мерeжах, стежили за життям один одного. А кожен місяць ми зідзвонювалися і зустрічалися за чашкою чорної кави поговорити про своє, поділитися останніми новинами.
В останню нашу зустріч Інна приголомшливо виглядала: шикарне вечірнє плаття, дорогі прикраси і гордовитий зарозумілий погляд. Дівчина з обкладинки, не інакше. Я швидко запитала:
– Ти для мене так вбралася?
На обличчі Інни промайнула тінь усмішки.
– Не те що б. У мене після – зустріч.
– Зустріч? – грайливо перепитала я. – Бачу, бачу. І з ким же ти зустрічаєшся? З мільйонером?
Інна махнула рукою і кинула:
– Та так. Неважливо.
Весь вечір у мене не виходив з голови загадковий кавалер моєї подруги. Цікавість роз’їдала мені мозок, і я весь час намагалася звести тему до особистого життя Інни. Але у мене чомусь не виходило.
На наступний день я взяла мобільник і відразу ж побачила нові подарунки Інни від її потенційного знайомого. Дорогущий парфум. Я кліпала очима близько хвилини, потім мовчки простягнула телефон чоловікові. Той схвально кивнув і віддав телефон мені. Натяку, схоже, не зрозумів.
У наступну нашу зустріч з Інною та знову привертала увагу всіх оточуючих. Її громіздкі сережки виблискували на сонці і заслiплювали мене.
– Це що, діаманти? – нарешті видихнула я, перервавши Інну на півслові.
– Дурниця, – невизначено відповіла вона і знову почала нахвалювати каву.
Чому подруга стала такою багатою, я не знала. Всякі різні здогади змінювали один одного, але я відганяла їх геть. Хто знає, раптом вона відкрила свій бізнес і тепер дозволяє собі все, чого душа забажає? Сумнівно, звичайно.
Через кілька днів я знову несподівано побачила Інну. І не одну, а в компанії молодого статного чоловіка. Вони йшли під ручку і мило розмовляли. Здавалося, він готовий порошинки здувати з моєї подруги. Я про себе пораділа за Інну: принца відхопила.
І все б нічого, але через тиждень я побачила її з іншим кавалером. Цей був зовсім іншим, мало не повною протилежністю першого: пухкий мужичок, трохи нижче Інни, з залисиною. Від незручності я причаїлася за стовпом.
Наступна наша зустріч обіцяла бути цікавою. І так і виявилося. Я не змогла стримати язuк за зубами і висловилася про все, що бачила, звичайно, попросивши пояснень.
Інна почервоніла і опустила голову на руки.
– Це не те, що ти думаєш.
– Тоді що це ?!
– Я ходжу з ними на побачення. Розважаю їх. Смішу. Гарний вигляд на публіці. Ми ходимо на їх ділові зустрічі і просто на вечірки. Їм заздрять, тому що я з ними. А я отримую, що захочу. В основному, дорогі подарунки. Чесно сказати, це дрібниці. Легкі гроші.
– Але ти ж не – доказати думку до кінця чомусь не виходило. Можливо, було страшно почути відповідь.
– Я не дозволяю їм нічого зайвого. Тільки час в моїй компанії. Ти не судиш мене? – Інна поглянула на мене з-під вій.
– Я? Ні звичайно. У тебе там вільної вакансії не знайдеться?
Я, звичайно, жартувала. Однак засудити Інну я не змогла. Якщо вона заробляє гроші, пускаючи в хід лише свою чарівність, то чому ні?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
