fbpx
Життєві історії
В останні дні грудня не стало бабусі, у неї була добротна хата, як для нашого села. Там є і газ, і зручності в хаті, дві великі груби. Одним словом, все на заздрість людям. А в суботу до мами прийшла рідна сестра, тітка Ольга сказала, щоб мама написала в понеділок відмову від спадку, бо будинок цей вона почала оформляти на себе

В кінці грудня нашої бабусі не стало, ми її провели, як годиться, склалися усі. А в суботу в нас на порозі з’явилася тітка Ольга, мамина рідна сестра і сказала, що хоче поговорити з нею.

Мама з сестрою пішли вдвох в іншу кімнату, мама вийшла звідти сумною, сказала, що ще подумає і з родиною порадиться. Як виявилося, тітка Ольга просила, щоб мама відмовилася від бабусиної хати, а її сестра все могла оформити на себе, як і заведено в селі, щоб було все по-людськи.

Тітка Ольга жила завжди з бабусею, заміж вона не вийшла, така доля. Мама вийшла заміж, стала жити в татовій хаті з його батьками, їх зараз немає вже, мама з татом догледіли їх і отримали їх велику хату, зараз ми в ній і живемо. Хата велика, простора, вже зробили тут ремонт, загалом всі зручності є і ремонт не гірший ніж в місті.

Тітка Ольга доглядала завжди своїх батьків, адже жила в їх хаті. У них був спільний бюджет, і газ провели за спільні кошти, батьки не відділялися від доньки, шкодували її, що не має долі, ні сім’ї в неї, ні дітей. А тітка Ольга завжди дуже любила мене, горнулася до мене, як до рідної доньки. Вона завжди допомагала мені в усьому, цікавилася моїм життям, часто гроші давала, спеціально відкладала їх для мене, адже знала, що я навчаюся в місті.

Я в батьків єдина донька, тому вони старалися для мене. Багато відкладали – мріють мені купити квартиру в місті і вже чимало років відкладають для цього гроші. Але тато з мамою дуже добре допомагали бабусі, маминій мамі, тато всі ці роки робив там важку чоловічу роботу сам, а мама завжди і корівку бабусину на пасовисько разом з сестрою, садили і копали картоплю ми всією родиною.

А тепер бабусі не стало і тітка Ольга хату планує оформляти на себе, адже в неї даху над головою немає і в тій хаті вона жила все життя. Справедливості заради, хочу сказати, що то немаленька старенька хатина, будиночок в бабусі гарний, чималий, там є всі зручності, все гарно і доглянуто.

Щиро кажучи, мама моя здивувалася проханню своєї сестри, адже вони з татом завжди розраховували на частину батьківського спадку. Звісно, що на всю хату вони ніколи не претендували, але на пів хати точно. Вважали, що сестра їм має сплатити половину, адже це будуть гарні гроші, які підуть мені на квартиру також, тому батьки ніколи й наміру не мали відмовлятися від них, не очікували від сестри такого, тітка Ольга їх здивувала.

За вечерею мама стала радитися з нами, тато був проти того, щоб вона писала відмову, зараз часи непрості, це гроші великі, від хати ніхто не відмовляється зараз, такого давно немає. А мені шкода тітку Ольгу, в неї таких грошей ніколи не було і немає, вона у фермера місцевого в сезон працює, не завжди навіть мінімальну зарплату має. Просила батьків, щоб залишили хату їй, так буде справедливо і по-людськи, то ж батьківщина її.

А мама стоїть на своєму. Виходить тітка Ольга залишиться без дому, адже іншого виходу в неї не має, а батьки хочуть гроші мені на квартиру, тому готові хату продавати.

Мені прикро за рідну людину. Не знаю, як вмовити батьків залишити хату маминій сестрі. Зараз у нас непроста ситуація, дуже шкода, що бабуся ще за життя цього не зробила, якби вона сказала, що хоче хатину свою залишити Ользі, зараз непорозумінь, думаю, не було б. Вважаю, що батьки за життя мають ділити спадок, щоб діти розуміли їх волю. Бо я не знаю, що робити зараз.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page