В офісі ми нещодавно дізналися, що колишня дружина нашого колеги заміж виходить. Усі дуже здивувалися, адже розлучилися вони нещодавно і Артем постійно казав, що впевнений, що вона собі ніколи кращого не знайде і заміжжя їй не світить. А виявилося он як. Але ніхто Артема не шкодував, навіть чоловіки, ми всі тихо раділи за його колишню. Ото вже пощастило їй

А тоді якраз був звичайний такий собі робочий день. Ми вийшли майже усі разом невеличким своїм колективом на обідню перерву.

Я якраз йшла поруч зі своїм колегою Артемом, він запросив мене на чашечку гарячої кави, я, звичайно, знала, що він нещодавно розлучився зі своєю дружиною, тому погодилася сходити в кафе, думала поспілкуємося трохи з ним, підтримаю людину у непросту хвилину в його житті, і йому стане трохи легше, можливо, пораджу щось, а він виговориться.

Але, правду кажучи, після спілкування з цією людиною, у мене на душі залишився неприємний осад, на жаль, спілкуватися з ним більше бажання у мене немає абсолютно ніякого. Артем мене ну дуже здивував.

Дружину свого колеги я майже не знаю, бачила всього лише декілька разів, зустрічала я її зовсім випадково в коридорі нашої фірми. Звичайна така собі жінка, симпатична, брюнетка, висока, струнка.

Пам’ятається, ще тоді раніше у неї очі були дуже втомлені, якісь сірі, сумні, я відразу звернула на це увагу, вона мене чимось особливим зачарувала, якоюсь простотою, хоча ми тільки декілька слів говорили одна одній при зустрічі, привіталися, та й на тому все, нічого особливого.

Але вона мені чомусь таки запам’яталася, якась особлива вона, таких людей зустрічаєш не часто.

А колега Артем звичайний такий собі чоловік, нічим не примітний, невисокого зросту, зовсім не стрункий, а швидше, навпаки, та досить таки солідної статури, виглядає набагато старше своїх років.

Осунувся він, похмурий якийсь постійно ходить, невеселий завжди якийсь, я особливо ніколи з ним не спілкувалася щиро, лише набір стандартних фраз і на тому все.

Через що ця пара розлучилася достеменно мені не відомо, якщо правду говорити. Та й не цікавилася я цим, особливо, адже в кожного своє життя, та й в мене і своїх проблем вистачає, мені точно не до інших.

Просто в один прекрасний день Артем почав проповідувати якесь незрозуміло дивне вчення всіх залишених дружинами чоловіків: як добре було раніше, сказав, що ти вдома господар, і всі проблеми вирішені, і як недобре стало зараз – занадто багато волі їм дали, тепер вони відчувають себе повноправними господинями в себе вдома. І багато було від нього розмов та всі в такому дусі.

Зі мною в моєму домі, напевно, вже ніхто не рахується зовсім.

– Я нормальна людина, такий як усі, розумієш, мені хороша сім’я потрібна всього лише, щоб все вдома було! – почав говорити він мені дуже впевнено, наче виправдовувався. – Це вам жінкам усім подобається міняти і вибирати собі супутника життя, ви завжди шукаєте кращого.

Я слухаючи свого колегу, мовчала, чекала, коли вже закінчиться обідня перерва, адже його думка мені зовсім не подобається, і бачила, що щось пояснювати йому сенсу немає, він впевнено стоїть на своєму і думку змінювати не збирається зовсім. Я продовжувала лише слухати, вважала це єдиним і вірним рішенням у ту хвилину.

Іноді Артем розповідав, що знає, що його колишня дружина з кимось вже встигла познайомитися, але заміж її ніхто не кличе.

– Їй давно вже під сорок. Принца казкового думає вона собі ще якогось ще знайти в свої роки, – посміхався він так недобре. – На що вона взагалі з такою зовнішністю розраховує? Я б на її місці навіть й не розраховував би на це.

Ці слова мені дуже не сподобалися, я була кращої думки про цю людину, Артем ніколи не здавався мені таким, а тут таке почути про жінку, навіть колишню дружину.

Зовнішність у його колишньої дружини звичайна, навіть симпатична вона, чому він про неї так недобре говорить я не розуміла. І якщо вже бути зовсім чесною, збереглася його дружина краще, ніж він сам.

– Ну, ти ж одружився з нею, з її зовнішністю, яку вона мала, тобі ж нічого не завадило! – не витримавши якось мовив наш чоловік-колега, коли Артем знову завів розмову про свою некрасиву колишню дружину. Сміялися тоді ми всі, а от Артему це явно не сподобалося зовсім.

Але після того з ним мало колег спілкувалися й зрідка ходили з ним на каву, адже всі ми дорослі люди, не скластися у житті може у кожного, але для чого так негарно говорити про людину з якою ти прожив чимало часу у шлюбі.

Можливо, він хотів таким чином хотів щось довести самому собі, але зіграв він проти себе самого!

А нещодавно, як не дивно, лише місяць пройшов після нашої розмови з Артемом, він прийшов дуже сумним на роботу, лише чоловікам один раз обмовився, що його колишня дружина у наступного тижня виходить заміж, ще й за якогось хорошого бізнесмена, у неї все склалося добре.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page