Я думала, що у нас міцна сім’я, але пів року тому чоловік заявив, що він втомився і хоче пожити сам. У нас позаду десять років шлюбу і восьмирічний син. Живемо в моїй квартирі, яка перейшла мені від бабусі, точніше, зараз вже тільки ми з сином живемо.
Погоджуся, останні два роки в нашому житті пройшли дуже напружено. Хворіли моя мама і моя свекруха, були проблеми з роботою у обох. Але ми вистояли, втрималися і тут таке.
У минулому році чоловіка звільнили з роботи, він це переживав дуже важко. Я і працювала, і готувала, і з сином займалася, і до мами їздила доглядати, зі свекрухою розмовляла щодня по телефону – все було на мені. А чоловік ходив з сумним виглядом, багато спав і дивився телевізор, кажучи, що йому важко.
Але він просидів так всього три місяці, а потім вийшов на нову роботу. В окладі майже не втратив, але обов’язків там було побільше, і перебувала нова робота подалі від будинку.
Чоловік став пізніше приходити, втомлений, у нас почалися непорозуміння. Я взагалі-то теж вдома не сиділа, а працювала, встигала по дому і до батьків. Нехай я і ближче працюю, але теж роблю дуже багато, мені теж хочеться прийти додому і витягнутися на дивані, тільки я собі це дозволити не могла, на відміну від чоловіка.
З’ясування стосунків стало для нас звичною справою, при чому починала не я. Попросиш чоловіка помити посуд після вечері – а він починає мені розповідати, що він з роботи прийшов і взагалі втомився. А я з курорту приїхала, де місяць відпочивала! Звичайно, мені це не подобалося.
Він сам навіть матері своїй не хотів дзвонити, щоб дізнаватися, як у неї здоров’я, як справи, чи потрібно щось. Це теж робила я. Їздила до неї зазвичай теж я, до речі.
Бувало, що ми з чоловіком могли не розмовляти тиждень. Він ходив і демонстративно на мене ображався. Але я не звертала увагу, подується і перестане. А мені треба у сина уроки перевірити і вечерю приготувати.
В один момент чоловік початку демонстративно збирати сумку. Коли зрозумів, що навідних запитань від мене не дочекається, сам прийшов, щоб заявити, що він втомився і бере перепочинок.
Зібрав сумку і пішов, як пізніше виявилося, до мами. Вона мені сама подзвонила через годину з запитанням, що у нас там відбувається. А я і сама не в курсі, що там у нас відбувається. Цирк якийсь. Вона вмовляла мене з ним поговорити, але вже немає, у мене теж гордість є, по факту це він мене кинув.
Відпочивав чоловік пів року. За цей час з’ясувалося, що син може допомагати мені з домашніми справами, а нам двом сковорідки картоплі і каструльки супу вистачає на три дні, тобто не треба готувати щодня. А ще стало в рази менше прання і прибирання.
Плюс відвалилася необхідність їздити до свекрухи, у неї там цілий син квартирує. Я зрідка телефонувала, але більше з ввічливості. Чоловік мені не дзвонив, він періодично розмовляв і бачився з сином, та й годі.
Загалом, за цей час у мене життя стало трохи кращим. Так, стало менше грошей, але і проблем теж стало в рази менше. Тому, коли через пів року чоловік із сяючою посмішкою намалювався на порозі, я рада була. У будинок я його не пустила, відправивши за місцем прописки – до мами. Це його так здивувало.
Але я зрозуміла, що нам добре без нього. Через тиждень забираю свою маму до себе, щоб не мотатися кожен день. Вона буде і по дому допомагати, і з дитиною, а я спробую робити кар’єру.
Чоловік приходить щодня і нагадує, що ми сім’я. Я так вже не вважаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
