В будинку де я живу було дві сусідки, вони жили в одному під’їзді, їх квартири були поряд. І дітки в них були, майже ровесники, тільки в Ніни був син Йосип, а в Тетяни донька Ірина.
Якось так склалося, що обидві мами були одинокі. У Ніни чоловіка не стало давно, а Тетяна доньку свою виховувала сама, батько, як тільки дізнався, що Тетяна чекає дитину, відразу кудись поїхав, більше вона про нього не чула.
Минав час, діти повиростали, мами пишались своїми дітьми, адже і в Йосипа, і в Ірини життя склалось добре. Непомітно до подруг старість прийшла, і так сталось, що занедужували часто обоє. Потім забувати стали все, то з дому можуть піти, а квартиру відчиненою залишають. Одного разу Йосип свою маму знайшов аж на іншому краю міста.
Зрозуміло стало, що Ніна і Тетяна зовсім старенькими стали, самі не можуть впоратися з усім. Йосип поговорив з дружиною і вони забрали маму до себе. Але вони весь день на роботі, мама сидить вдень вдома сама, вона постійно не задоволена. що діти її забрали з дому до себе, там у неї знайомі, дім свій рідний, там вона почувала себе господинею, а тут зранку до вечора сидить біля вікна, сумно їй і нудно, там хоч подруга заходила. Ніна вважає себе нещасливою. Адже вона, старенька бабуся очікувала від дітей більшої уваги, а не тільки сидіти в закритій квартирі з ранку до ночі.
А Ірина зрозуміла, що з мамою жити в одній квартирі буде тісно, та й догляд їй потрібний цілодобовий і стала шукати будинок для людей літнього віку, їй буде спокійніше, якщо мама буде там, там й догляд відповідний.
Не зважала Ірина зовсім на те, що про неї будуть говорити люди. Поки зібрала всі документи, пройшов майже місяць. Весь цей час мама розуміла, куди її хоче влаштувати донь і одного разу, дивлячись прямо у вічі Ірині, запитала, – чому ти так зі мною, доню? Нічого не відповіла Ірина матері. А що тут скажеш?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
