fbpx

В очі Іванці батьки нареченого нічого не сказали, і вона навіть подумала, що знайомство з ними пройшло цілком вдало. Однак увечері у сім’ї Михайла відбулася серйозна розмова

Коли Михайло оголосив батькам, що хоче взяти собі за дружину Іванку, мама з татом відразу почали його відговорювати від цього кроку, мовляв, вона тобі не пара.

– Тобі потрібна інша наречена. Шукай собі рівню, – говорили вони.

Батьки вмовляли сина як могли. А він ні в яку. Люблю, каже, її та й усе.

Батьки Михайла працювали викладачами в університеті. Познайомилися вони двадцять п’ять років тому, ще в студентські роки. Стосунки у них розвивалися красиво. Сергій дарував Анні шикарні букети, запрошував в ресторани та на виставки. Вони дуже любили ходити музеями і театрами, а потім довго розмовляли і ділилися враженнями про побачене.

За рік вони одружилися. Незабаром народився син, Михайло. Батьки готові були йому небо прихилити, і не дарма. Син їх не розчарував. Ріс слухняним і розумним, дуже добре вчився, не завдавав батькам жодного клопоту.

Школу закінчив блискуче, на відмінно. Чудово склав іспити і, звичайно ж, поступив в університет, де викладали батьки. Там і познайомився з Іванкою.

Іванка народилася і жила в селі. Добре вчилася, старалася і після закінчення школи поїхала в місто здобувати освіту. Батьки були раді за дочку і пишалися нею. Проте з її від’їздом робочих рук у сім’ї поменшало.

Іванка не цуралася ніякої роботи. Прибирала за поросятами, доїла корову, часто допомагала батькові, косила траву. Вона завжди була рада допомогти батькам, адже у них росли ще троє маленьких дітей. І матері по дому допомагала, а які пироги навчилася пекти, всім на радість! Дівчина була смілива, рішуча, добра і трохи наївна. Іванка ніколи не соромилася свого походження.

Спочатку в університеті вона трохи відрізнялася від інших. Однак, в гуртожитку, живучи пліч-о-пліч з міськими дівчатами, Іванка швидко стала зовсім як вони. За відмінне навчання вона отримувала додаткову стипендію, і дівчині цілком вистачало грошей не лише на життя, а й на одяг та косметику.

Доля звела Михайла і Іванку в університетській їдальні. Вони почали зустрічатися, а потім Михайло вирішив, що настав час познайомити дівчину з батьками. Тим більше, що мати вже давно зрозуміла, що у сина хтось є, але в його справи намагалася ще раз не втручатися, надаючи йому право самому вирішувати, коли розповідати про своє особисте життя.

При зустрічі Іванка розповіла батькам Михайла про своє життя у селі, про те, як вона допомагала батькам, коли жила вдома, про те, як сумує за своїми рідними та за сільським життям. Проте зізналася, що планує жити в місті, бо тут більше можливостей.

В очі Іванці батьки нареченого нічого не сказали, і вона навіть подумала, що знайомство з ними пройшло цілком вдало. Однак увечері у сім’ї Михайла відбулася серйозна розмова.

– Вона ж зовсім тобі не підходить, ти й корову ні разу не бачив, а вона доїть, сіє, оре і траву косить. Синку, не така наречена тобі потрібна, – говорила мама.

Батькові також не сподобався вибір сина, але він мовчав і лише нервово барабанив по столу пальцями. Перший раз у їхній сім’ї виникли такі серйозні розбіжності. Син стояв на своєму і батьки, зрозумівши, що не можуть його переконати, вирішили на якийсь час відкласти неприємну розмову.

У вихідний вони всією сім’єю вирушили на дачу. Це був кінець червня, сесія в університеті закінчилася і можна було розслабитися. Михайло запросив Іванку. Дівчина з радістю погодилася.

Не встигли вони приїхати, як дівчина почала дивувати. Вона і грядки сполола, і траву скосила, і навіть кран що протікав, полагодила.

Батько Михайла був відверто вражений вміннями майбутньої невістки. Мама теж змінила про неї свою думку:

– Розумниця. І роботяща яка! – говорила вона.

– Анно Степанівно! Ви скажіть, чим допомогти ще? Я все вмію!

– Дякую, дівчинко! – усміхнулася мама Михайла і обійняла свою майбутню невістку.

Поговорили батьки і вирішили, що нехай Михайло одружується з Іванкою. Чудова дівчина! З такою розумницею не пропадеш. А що проста, сільська, це навіть краще. Головне щоб людина була гарна!

З’їздили в село, на батьківщину Іванки. Познайомились із майбутніми родичами. Вони їм дуже сподобалися. Люди добрі, щирі, відкриті.

Місця там мальовничі, природа! Продукти натуральні, молоко, сметана, яйця – все своє! Виїхали вони звідти з гостинцями та обіцяли ще в гості приїхати, дуже вже в них добре.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page