fbpx
Життєві історії
В Німеччині я живу вже 12 років, ми з чоловіком на заробітки поїхали туди. Стали добре заробляти і вирішили залишитися. А в вересні вирішили поїхати в Україну провідати родину свою. Як тільки переступила поріг маминого дому, не могла зрозуміти, чому сестра так добре живе

Я поїхала з чоловіком у Німеччину 12 років тому на заробітки, так, як не було нормальної роботи вдома і жити нам важко було.

Спочатку і там важко було, але потім якось по трішки стали звикати. Додому приїжджали рідко, адже це коштувало дорого, та й не просто відпроситися з роботи на довгий час, тому навіть рідким візитам додому ми з чоловіком дуже раділи.

Там в Німеччині у нас і з’явилося двоє діток, потім і житло своє, загалом жити ми стали непогано.

В Україні в селі у мене залишилася рідна сестра і мама моя.

Вже коли мама стала старіти і їй важко було, ми з сестрою домовилися, що вона доглядає маму і їй залишається мамина хата, а я, оскільки з сім’єю живу далеко, то щомісяця надсилатиму гроші для мами, щоб сестра могла купити для неї все необхідне.

З Мамою я спілкувалася рідко, сестра приходила до неї, набирала мене і давала їй телефон. Ми могли говорити пів години, годину, на тому й все. Мама говорила, що все в неї добре, вона гарно живе.

А цього року влітку для українців усі кордони відкриті і я вирішила зі своєю сім’єю влітку приїхати в Україну, провідати рідню і маму свою.

Коли приїхала я жахнулася.

У мами в хаті навіть не побілено, брудно, скрізь павутиння. Зате сестра собі скрізь в будинку зробила такий гарний ремонт, нову машину купили, вже дітям на квартиру збирає. В мами холодильник порожній, а я останнім часом посилки їй з харчами скільки переслала, виходить сестра їй нічого не дала. Але ж де дівалися гроші, які я постійно пересилала сестрі для мами? Та вже пізно, нічого не повернеш назад.

Мені так прикро. Сумно. Відчуваю свою провину. Сестра каже, що маму доглядала, як могла, а якщо мені щось не подобається, то я сама можу з нею сидіти. Звісно, моє життя вже там, я не можу сидіти з мамою.

Я порадилася з чоловіком і вирішила знайти доглядальницю для мами. Вона жінка хороша, гарно маму знає, роботи в селі немає, вона погодилася з радістю. Тих грошей, що я сестрі щомісяця надсилала вистачить і на її зарплату і на продукти для мами.

Дуже прикро, що так вчинила рідна людина. Шкода, звісно, залишати маму? Але що робити мені?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page