fbpx

В неділю зранку я прокинулася, наліпила вареників, зібралася і поїхала до свекрухи. Коли вона мене побачила на порозі, навіть не зразу повірила, що це я

З мамою мого чоловіка ми не спілкувалися вже років тринадцять. Я в шлюбі 15 років, і з самого початку бачила, що я їй не до вподоби. Причини не було, просто свекруха вирішила, що я не пара її синові. Але я сподівалася, що це мине і я зможу заслужити її любов і добре ставлення.

Перший рік ми жили з нею в її двокімнатній квартирі. Кухня була невелика, і сам там Стефанія Миколаївна почувалася господинею. Треба сказати, що готувала вона божественно. А я на той час не те, що вареники, я макарони не вміла добре приготувати, тому на кухню свекруха мене не пускала, готувала сама.

Але коли ми сідали за обідній стіл, вона не втомлювалася повторювати, яка вона вміла господиня, і що я нічого не роблю. Я мовчала, бо що я могла сказати в чужій хаті. Так, мама не навчила мене готувати, заміж я вийшла в 22 роки, відразу з дому, з-під маминого крила. І тут мені перепадає найвміліша свекруха у світі, звичайно, в її очах я виглядала повною нечупарою.

Через рік я народила дитину, слухати зауваження свекрухи я просто більше не могла, тому сказала чоловікові, що або ми розлучаємося, або він знімає квартиру. Віктор не хотів йти від мами, але зрештою погодився зі мною і ми з’їхали.

В очах свекрухи балів мені це не додало – тепер, крім того, що я нічого не вмію, додалося і те, що я забрала у неї її любимого сина. Грошей у нас не було, тому Віктор вирішив їхати на заробітки, що також дуже не сподобалося його мамі.

Минуло 13 років, зараз у нас є і власна квартира, і машина, живемо ми добре. Чоловік і далі періодично їздить на заробітки, а я працюю продавцем. Весь цей час свекруха спілкується лише з сином і внучкою, мене до себе не кличе, до нас теж не приходить.

Певний час такий стан речей всіх задовільняв, але нещодавно свекруха занедужала і тепер їй важко самій все робити. На початку року чоловік ще був вдома, тому він жив у мами, допомагав, каже, що їй стало краще.

А після свят чоловік поїхав на роботу і виникло питання, хто має доглядати його маму. До мене він навіть з цим проханням не звертався, зважаючи на наші з нею стосунки, попросив якусь сусідку, заплатив їй за це.

Але мені щось було не по собі, за стільки років я давно пробачила свекруху. В неділю зранку я прокинулася, наліпила, як завжди вареників, зібралася і поїхала до свекрухи. Коли вона мене побачила на порозі, навіть не зразу повірила, що це я.

Не сказавши мені жодного недоброго слова, ми пішли на кухню обідати. Мама їла мої вареники, нахвалюючи їх. Я і справді навчилася готувати, і тепер наліпити для мене вранці вареників – не становить жодної проблеми. Просто мені потрібен був час.

Минуле ми не згадуємо, я пропонувала свекрусі переїхати до нас, але вона поки відмовляється. Домовилися, що я буду приїжджати до неї через день, готувати, прибирати, а далі буде видно. Головне в цьому житті – завжди залишатися людяними.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page