Григорій з радістю пішов би боронити Україну, але вік вже не той. Днями 75-літній ювілей відзначив. Та й вдома господарка чимала: корова, кролики, коза, кури. І город є біля хати.
Хоч і сам живе Григорій, та такого порядку як у нього, не в кожного знайдеш. Поки жива була дружина, то разом хазяйнували, а три роки тому відійшла Анна у засвіти. То тепер вся робота на ньому.
В неділю зранку до Григорія прийшла молодша сестра Ганни, Катерина. Вона в гості рідко заходила, тому Григорій відразу відчув, що не просто так родичка завітала.
Почала Катерина здалеку – як життя-здоров’я розпитувала, чи вже картоплю викопав, і таке інше.
Але Григорій спитав прямо, чого їй треба, і родичка так само прямо відповіла – твоєї хати.
Справа в тому, що будинок, в якому жив Григорій з Анною, належав колись батькам дружини, тобто і батькам Катерини. От вона зараз про це згадала, і хоче відновити справедливість – повернути майно в родину.
Від Григорія вимагається не мало-не багато – переписати будинок на дочку Катерини, свою племінницю. Але не за заповітом, а дарчу скласти, щоб все було напевне.
До того ж, старша дочка Катерини вийшла заміж, їм з чоловіком жити ніде, бо в Катерини є ще молодша донька, от молодята до Григорія і переїдуть, а якщо точніше, то в свою хату переїдуть.
Григорій обіцяв подумати. Він і справді прийшов сюди в зяті, але в цій хаті він прожив пів віку, щось та й пристарав за життя. Тому як Катерина може казати, що тут все не його?
А з іншої сторони – впустить молодят до себе, може веселіше буде? Але чи не захочуть вони діда на вулицю вигнати? Чи корову скажуть продати, а як же він без неї?
От що робити в такій ситуації? Своїх дітей у Григорія з Анною не було.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
