Я дуже шкодую, що в свій час, коли у нас був вибір, я послухала чоловіка, і ми збудували будинок поряд з домом його батьків. Зараз це стало просто справжньою проблемою.
Одружилися ми ще 30 років тому. Батьки чоловіка подарували йому земельну ділянку поряд з своїм будинком, і сказали, щоб ми там будувалися.
Мої батьки мене попереджали, що це не найкраща ідея, навіть давали мені гроші, щоб я собі краще однокімнатну квартиру десь в місті придбала (на більше у них просто не було фінансів).
Та мій чоловік і його батьки переконали мене у тому, що, так буде краще, і я погодилася. Гроші, які мені батьки дали на квартиру, я вклала в будинок, і лише потім я зрозуміла, що будинок за документами належить свекрам.
Спочатку я не думала, що це проблема, та тепер бачу, що проблеми будуть, бо вже почалися.
Так сталося, що біля свекрів залишилася жити молодша сестра чоловіка, Галина.
Вона все життя прожила на всьому готовому, має трьох дітей.
А у нас з чоловіком, на жаль, Бог діточок не дав. І сестра чоловіка вирішила, що якщо вже така ситуація, то ми маємо допомагати її дітям.
В принципі, так завжди і було, ми чим могли, підтримували зовицю, а племінників любили як рідних.
Минули роки, діти виросли, одружилися.
Одна племінниця стала жити біля батьків, інша пішла в невістки, і тепер, коли дійшла черга до третьої, родичі чоловіка вирішили, що вона буде жити з нами.
У нас будинок великий, і місця всім вистачить, але проблема в тому, що особисто мене ніхто дозволу не питав.
В неділю, за сімейним обідом, нам просто оголосили, що, мовляв, приймайте молодят до себе.
Зазвичай, я завжди мовчала. А тут не витримала, і сказала, що перед тим, як приймати таке рішення, можна було і з нами, господарями, порадитися.
І тут родичі чоловіка здивували мене ще більше, вони нагадали мені, що будинок досі записаний на бабусю, мою свекруху.
Я встала, і сказала, що проти того, щоб з нами хтось жив. Це для мене принципово.
Відчуваю, що в родині назріває через це буря. Вже кілька днів ні свекруха, ні сестра чоловіка зі мною не спілкується.
Та я, все одно, вважаю, що роблю все правильно. Хоча, розумію, що в цій ситуації я не зовсім захищена, а якщо точніше – зовсім не захищена.
Не можна нікому вірити. В цьому я вже переконалася.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.