В неділю я вирішила відзначити подвійне свято – свій 60-річний ювілей і свої заручини, як би дивно це не звучало. Просто вийшло так, що я жодного разу не була одружена, весь цей час жила сама, дітей своїх немає, тому час від часу до мене приїжджає племінниця, дочка моєї рідної сестри.
Багато років тому у мене була не зовсім приємна історія – я зустрічалася з одним чоловіком, мріяла створити з ним родину, але потім раптом з’ясувалося, що він одружений. Я не зразу змогла закінчити ці стосунки, ми зустрічалися з ним ще три роки. А коли розійшлися, я була наскільки розбитою, що перестала вірити в кохання, тому більше нікого у мене так і не з’явилося.
Весь цей час я була доволі успішною на роботі, непогано заробляла, навіть змогла сама купити квартиру. У мене дуже добрі стосунки з молодшою сестрою і її дочкою, ми часто зустрічаємося, я завжди племінниці купувала все, що вона хотіла, навіть допомагала сестрі оплатити її навчання в університеті.
Але в березні цього року моє життя змінилося, при чому, все вийшло дуже випадково. У нас на поверсі поселився новий сусід, чоловік приблизно мого віку. Спочатку ми з ним лише віталися при зустрічі, але якось він захворів, і попросив мене піти в магазин і дещо купити. Відтоді зав’язалося наше з Павлом спілкування.
Павло давно розлучений, його єдиний дорослий син живе за кордоном. Він переїхав в наше містечко поближче до своїх далеких родичів, але поки житла свого не має, тому знімає квартиру. В спілкуванні з ним я побачила, що він надзвичайно мудрий чоловік і хороша людина.
Днями Павло зробив мені пропозицію, каже, що нам ще не пізно стати щасливими. Я теж так вважаю, я ж все життя чекала цього тихого сімейного щастя. Мені дуже подобається прокидатися зранку, щоб зробити йому чай і спекти млинці. Та й вареники тепер, нарешті, є для кого ліпити.
Я прийняла пропозицію Павла і хотіла своїм щастям поділитися з сестрою, тому запросила їх з племінницею до себе на день народження, щоб зробити сюрприз і оголосити своє рішення.
Побачивши в моїй квартирі чоловіка, у сестри вже при вході зіпсувався настрій, а коли я оголосила, що планую виходити заміж, сестра змінилася в обличчі. Вона вголос нагадала, скільки мені років і запитала, а чи, бува, не пізно я надумала це робити.
Мені було дуже незручно перед Павлом, та й він теж не знав, що сказати, а просто встав з-за столу і пішов додому. А сестра почала мене сварити, розповідати, що я його зовсім не знаю, і що йому може бути потрібна лише моя квартира, а не я.
Виявляється, сестрі теж потрібна моя квартира. Племінниця виходить заміж, і хоче з чоловіком жити в місті, тобто в моїй квартирі. А мені сестра пропонує переїхати до них в село і жити в гармонії з природою. Будинок у них і справді великий, місця всім вистачить.
Всі порозходилися, а в мене на душі такий неприємний осад залишився, що словами не передати. Що ж тепер робити? Кого слухати?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
