– Ну хоч в суботу один раз в тиждень можна було б прибирати, щоб в неділю вдома чисто було, – в розпачі розповідає 60-річна Ольга Ярославівна. – Я такого безладу в житті ніколи не бачила. Року ще не пройшло, а квартиру я вже не впізнаю.
Який син, така і його дружина. Підлоги не мили, напевно, жодного разу, як заїхали, сантехніку не чистили, про вікна вже мовчу. На кухні запах такий, що неможливо там всидіти. Холодильник, мабуть, протух, тепер його тільки викидати, а він новий майже був.
Дружині сина майже тридцять років, далеко не підліток вже. З порядної інтелігентної родини. За собою стежить, виглядає чудово. Але у що вона мені перетворила квартиру – це розуму незбагненно! Туди просто неможливо зайти! Все розкидано, перемішано, одяг на підлозі, чашка на дивані, і до ліжка веде вузенька стежка серед речей.
Син Ольги одружився близько року тому, і відразу вселилися в квартиру, яку їм віддали батьки. У Ольги з чоловіком Максим – єдиний син. Квартиру для нього вони купили ще кілька років тому, просто оформлена вона на Ольгу, так їй спокійніше. В разі чого, невістка не матиме на що претендувати.
Щасливі молодята відразу заселилися в квартиру, особливо не заморочуючись, кому вона формально належить. Живуть, як у себе вдома, от і дозволяють собі зайвого, як вважає сама Ольга. Найбільше її хвилює те, що невістка абсолютно не прибирає вдома.
– Скільки не зайду до них в гості, завжди застаю бардак, – скаржиться Ольга Ярославівна. Тиждень тому я не втерпіла, і відчитала-таки невістку на підвищених тонах за безлад в квартирі.
Я зайшла до них, невістка була вдома. Бачу, сидить, робить манікюр, а навколо – повний бардак. Причому, в основному її речі всюди – на підлозі, на ліжку, під ліжком. Одяг, флакони, взуття, чашки – все упереміш, на столах, на новому дивані, на підлозі.
Невістка червоніла, бліднула, щось там виправдовувалась мені у відповідь. Я висловила все, що думала, і пішла додому. Попередила, що якщо я ще раз таке вдома застану, то відправлю їх або на знімне житло, або до її батьків в однокімнатну квартиру. Як так можна не цінувати те, що тобі дісталося практично просто так.
Ввечері син подзвонив – що там у вас, мовляв, сталося? Я і йому все висловила теж. Через два дні мовчання зателефонувала невістка, просила вибачення, сказала, що вони вже зрозуміли свою помилку і таке більше не повториться.
Коли я прийшла до них у вівторок, квартира і справді сяяла чистотою. Як пізніше виявилося, прибирала не невістка, а клінінгова компанія, яку вона найняла. Але я була переконана, що невістка взялася за розум.
В неділю я поверталася з подругою з церкви. Вона почала розпитувати мене, як живуть мої молодята, ось я і запропонувала їй зайти до них в гості, крім того, квартира знаходилася поруч. Я мала ключ, тому без проблем відкрила двері. В квартирі знову був повний безлад. Ми зайшли на кухню, а в раковині стояв ще позавчорашній немитий посуд.
Син і невістка навіть не вийшли з кімнати привітатися. Ми подивилися на квартиру, мені перед подругою було так соромно, що словами не передати. На наступний день я знову прийшла до них, щоб добряче їх відчитати, але натомість застала пусту квартиру. Я зателефонувала синові, він мені сказав, що вони з’їхали, бо жити під моїм контролем більше не мають наміру.
Спілкуватися тепер зі мною вони не хочуть, а я не розумію, за що вони образилися. Я ж всього лише хотіла, щоб вони робили порядок, а не доводили квартиру до критичного стану. Замість того, щоб мене послухати, вони вирішили образитися. Ну що ж, їхнє право. Я себе винною не вважаю.
Фото ілюстративне – LiveJournal.
