В неділю у моєї родички, Ліди, був ювілей. Я спочатку не хотіла йти, і на те були серйозні причини, але потім передумала і пішла ненадовго. Скажу вам чесно, таких емоцій я давно не переживала, чоловік каже, що я навіть позаздрила іменинниці.
Ліда – дружина мого рідного брата Павла. Історія доволі заплутана. Це я їх познайомила в свій час. Я поїхала в місто вчитися в технікум, і там почала дружити з одногрупницею Лідою, вона мені була як сестра.
Потім якось я привезла її до нас в село, вона захотіла погостювати у нас, і в неї закохався мій старший брат Павло. З братом у мене ніколи не було гарних стосунків, він завжди був зверхній і зарозумілий, тому я не хотіла, щоб у Ліди з ним щось вийшло.
Але Ліда, всупереч моїм порадам, закохалася в Павла, через рік вони зіграли весілля, і так моя найкраща подруга стала в нашій родині невісткою.
Жили ми поряд, наші батьки віддали братові кусок городу, і допомогли йому звести дім. Я ж жила з батьками, тому часто могла по-сусідськи заходити до них у гості.
Сімейне життя у Ліди з Павлом було непростим, чого і слід було очікувати, адже брат мав доволі складний характер.
Та й у мене, чесно кажучи, теж ситуація була не краща, ми з чоловіком не жили душа в душу ніколи. Тому я розуміла Ліду, а Ліда розуміла мене.
Але потім стався випадок, який таки розвів нас з подругою на багато років. Коли з нашого села жінки почали їздити на заробітки, Ліда сказала, що теж хоче їхати в Італію. Їхній з Павлом єдиний син вже був доволі дорослим, тож вона сказала, що тепер її вдома нічого не тримає.
Вона і мені пропонувала їхати, але я відмовилася. Бо я одружена жінка, і не гоже залишати чоловіка вдома одного, яким би він не був. Тому в цьому питанні я Ліду з самого початку не підтримувала.
Стало ще гірше, коли з Італії почали доноситися чутки, що Ліда там знайшла собі чоловіка. Моєму брату люди це в очі говорили, і я бачила, як йому прикро, та все ще сподівалася, що люди просто із заздрості наклепи зводять.
Та Ліда приїхала додому і подала на розлучення, чим лише підтвердила все, що про неї люди в селі говорили. Такою синьйорою стала – вся в золоті, в норковій шубі. Вона тоді хотіла зі мною поговорити, але я навіть бачити її не хотіла – так зганьбити нас на все село!
Невістка повернулася в Італію, сину своєму вона квартиру купила, а потім собі житло придбала. Ми з нею не бачилися багато років, а тепер вона приїхала святкувати свій 60-річний ювілей додому, і мене запросила.
Я спочатку навіть не думала йти, але потім мені стало цікаво, як вона виглядає, як облаштувалася, і я заради інтересу пішла. Та я навіть не могла уявити, що все буде настільки цікаво.
Квартира у Ліди шикарна, я таких хоромів зроду не бачила. Але це ніщо в порівнянні з тим, як виглядає сама Ліда. Ми з нею ровесниці, а я виглядаю наче її мама. Подруга така доглянута, така зі смаком одягнена, що і справді виглядає як синьйора.
Сіли ми за стіл, було небагато людей, лише найрідніші – син з невісткою і дітьми, і свати Ліди, батьки невістки, ну і я з чоловіком. І тут – дзвінок в двері.
Ми насторожилися, а Ліда пішла відчиняти. Заходить чоловік з величезним оберемком троянд, більшим за ювілярку.
Виявилося, що приїхала додому Ліда не одна, а з своїм італійцем, Джовані. Він просто по квіти пішов, поки ми збиралися. На вигляд він старший за Ліду на років 10, але виглядає добре. Подарував їй при нас купу золота – і сережки, і перстень, і ланцюжок, цілу виставу для нас влаштували. Видно, що він чоловік не бідний.
У мене аж настрій упав. Вона мене спеціально покликала, щоб показати, як вона піднялася. Мені було дуже неприємно на це дивитися, тому я встала і пішла додому.
Чоловікові ж моєму гостина сподобалася, він хотів ще залишитися, і був не радий, коли я закомандувала уже йти додому. Він вважає, що я зірвалася з місця, бо позаздрила Ліді.
Але я так не вважаю. Просто мені здалося, що Ліда влаштувала для мене показуху.
А яка ваша думка? Чи треба було Ліді перед нами усіма аж так вихвалятися?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
