Микола Петрович натішитися не міг своєю молодою дружиною. Він і не думав, що в його п’ятдесят з гаком доля подарує йому можливість знову знайти щастя. Звичайно, були сумніви в правильності вибору. Все-таки Світлана була на двадцять три роки молодша за нього. Та й від першого шлюбу у чоловіка було вже двоє дорослих синів, у яких були свої сім’ї.
Але дівчина зуміла переконати його в серйозності своїх почуттів. Що ж, одружилися. Через рік з невеликим Світлана подарувала чоловікові донечку, що ще більше спонукало Миколу Петровича до того, щоб бути молодим і активним.
Загалом, жили щасливо. При цьому молода дружина була доброю і чуйною. Навіть зі старшим сином Миколи Петровича, Андрієм, зуміла знайти спільну мову. А він був доволі замкненою людиною. Завжди, коли він зі своєю дружиною і маленькими доньками приходили в гості, Світлана зустрічала їх в ролі привітної господині.
Але раптово щось змінилося. Тепер, коли Андрій з’являвся у них в гостях, Світлана закривалася у себе в кімнаті. А потім і зовсім сказала чоловікові, що не хоче більше бачити його сина у них вдома.
Микола Петрович нічого не розумів. Можливо, Андрій чимось образив його дружину? І тільки задумав батько серйозно поговорити з сином, як дізнався, що той пішов з сім’ї. Кинув дружину з двома дочками і зняв собі десь квартиру.
Навіщо, чому? Що могло статися, не міг збагнути батько. Все роз’яснила дружина Андрія, Олександра. В неділю вона примчала додому до тестя і почала нарікати на Світлану. Сказала, що це через неї чоловік з сім’ї пішов.
«Він через себе пішов», – відповіла Світлана. І тут вже була змушена розповісти чоловікові те, що приховувала всі останні місяці. Андрій закохався в неї. Спочатку ходив навкруги, а потім підловив її біля магазину і в усьому зізнався. Говорив різні красиві слова, казав, що жити без неї не може.
«Ми обоє невільні, – м’яко нагадала йому Світлана. – У мене – сім’я і у тебе – сім’я».
«А якби кожен з нас був вільним?» – запитав тоді Андрій.
«Це було б інше життя, і дивитися на одні й ті ж речі ми могли інакше», – відповіла дівчина.
Але Андрій сприйняв цю відповідь як спонукання до дії. І в той же вечір в усьому зізнався своїй дружині, зібрав речі і пішов з дому. Він сподівався, що після цього Світлана зробить те ж саме.
Але вона цього робити і не збиралася. У свої неповні тридцять Світлана, яка народилася в бідній багатодітній сільській родині, пройшла через чимало випробувань. У неї були чоловіки, відносини і надії на щастя. Але все закінчувалося обманом і розчаруванням.
І лише ставши дружиною Миколи Петровича, колишня сільська дівчина зуміла забути своє напівголодне дитинство, відчувши себе за чоловіком як за кам’яною стіною. Так, Андрій їй подобався. Молодий, симпатичний. Але своє придбане щастя вона міняти ні на що не буде.
І добре, що Микола Петрович їй повірив і зрозумів її слова. Тепер залишилося якось змусити Андрія забути про почуття і помирити його з сім’єю. Але, як з’ясувалося, це буде непросто. Батько синові напередодні дзвонив. А той йому в відповідь: «Я твою дружину люблю, кинь її, не заважай нам!»
А Світлана спробувала поговорити з Олександрою. А та слухати її не хотіла. Мовляв, розлучниця ще буде вмовляти її пробачити його за зраду. Загалом, куди не кинь, усюди клин. Але Микола Петрович з Світланою все ще сподіваються на примирення Андрія зі своєю дружиною.
Правда, Микола Петрович молоду дружину поки одну нікуди не відпускає. Хіба мало на які сюрпризи здатний його закоханий син?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
